Коли ми під’їхали до каси, Рита делікатно відійшла в бік, щоб я могла розрахуватися. Добре, що я з собою взяла кредитку. Люди добрі! Того дня я залишила в супермаркеті свої дві місячні зарплати

У мого чоловіка є молодший брат Максим. Нещодавно хлопець одружився. Вони з дружиною вирішили не робити гучного весілля, а щоб ніхто не ображався, бо тих запросили, а тих ні, то на розпис пішли лише вдвох. Після поставили всіх перед фактом.

Олег, як і годиться, привітав брата з важливою подією та запросив у гості, той обіцяв вирватися як-небудь. Приїхали вони до нас без попередження. Якби я знала про гостей, то неодмінно б підготувалися. А так зустрічали їх картопляним пюре та сосисками. Максим наминав за обидві щоки, а його тендітна дружина Рита лише кривилася.

-Тобі, Оксанко, пощастило! – заговорив до мене Макс. – Я ж тобі помічницю привіз! Рита у мене шеф-кухар, працює в дорогому ресторані, то вона вже завтра порадує нас своїми талантами та вміннями.

-Не можу дочекатися – відповіла я та широко посміхнулася. Не кожного дня таких людей випадає честь в гостях приймати.

Наступного ранку ми всі снідали чаєм та моїми сирниками. Рита зробила ревізію моєї морозильної камери та скрививши свого малого носа заявила, що їй не має з чого готувати. Я аж рота відкрила. У мене там і свиняча ніжка, й ребра, карасики, які тато ловив, а їй немає з чого готувати. Ну добре, повезла пані до супермаркету.

Вона упевнено вицокувала своїми каблучками між рядами набираючи в продуктову корзину все найдорожче. Схоже поняття економії для цієї дівчини геть чуже. Авокадо, червона риба, креветки, дорогі сири, куряче філе, ананаси, зелень – чого там тільки не було. Коли ми під’їхали до каси, Рита делікатно відійшла в бік, щоб я могла розрахуватися. Добре, що я з собою взяла кредитку. Люди добрі! Того дня я залишила в супермаркеті свої дві місячні зарплати.

Наступних два дні нас годували вишуканими стравами, назв яких я навіть не пригадаю, щось на французькому. Уявіть собі мою жабу. З’їсти за два дні дві місячних зарплати. Та справа навіть не в цьому. Після того, як наші гості йшли до своєї кімнати відпочивати, ми усім сімейством тихесенько виходили на кухню, брали хліб, масло, сосиски, забраковані гостею, варені яйця, що я колись відварила на салат, а потім з усіма цими пожитками йшли у нашу спальню, робили бутерброди та їли.

Дякувати богу, вони поверталися додому раніше, бо Риту терміново викликали до ресторану. У них там поступило замовлення на великий бенкет. Куди ж вони без такого майстра. Не встигли двері зачинитися за нашими гостями, як чоловік попросив посмажити йому картоплі з яйцем, салом та зробити якогось салату так, щоб майонезу якомога більше. Ми ще довго сміялися, згадуючи наших любих гостей. Шкода Максима, бідолашний хлопець на тих ресторанних стравах скоро штани буде губити.

Оцініть статтю
Дюшес
Коли ми під’їхали до каси, Рита делікатно відійшла в бік, щоб я могла розрахуватися. Добре, що я з собою взяла кредитку. Люди добрі! Того дня я залишила в супермаркеті свої дві місячні зарплати