Правду кажуть, що молода сім’я повинна жити окремо від батьків. Батьки та діти належать до різних поколінь та між ними сто відсотків виникатимуть непорозуміння. Так сталося в нашому випадку.
Ми з чоловіком переїхали жити до моїх батьків лише на деякий час. Грошей на купівлю власного житла у нас не було та ми вважали, що це тимчасовий захід. Ми з Арсеном обидва працювали на хорошій роботі, чудово заробляли. Та й з моїми батьками було жити набагато економніше. Тим часом ми збирали гроші на перший внесок. В наших планах було взяти квартиру в іпотеку. Для того, щоб назбирати перший внесок, нам потрібно було багато часу. Витрачати гроші на орендоване житло ми вважали недоцільним.
Проте мої батьки мають одну особливість, вони все тягнуть в дім та ніколи нічого не викидають. Я до цього ставлюся спокійно, а ось Арсена така звичка дуже здивувала.
Мої батьки проживають в невеличкому будинку, ми маємо гараж. Арсен зрадів, бо у нього був автомобіль. Нам виділили мою дитячу кімнату. В перший день, коли ми тільки поселилися, Арсен запропонував зробити в тій кімнаті ремонт та розчистити простір. До нашого одруження коханий винаймав житло. Коли я була у нього вдома, то дивувалася, що у нього дуже мало речей. Простір в його домівці був організований дуже практично та розумно. Кожна річ мала своє місце та Арсен завжди знав що де знаходиться.
Ми поділилися своїми думками з моєю мамою, вона дала згоду, але попросила нічого не викидати та не продавати з моєї кімнати, адже кожна річ у ній нагадує про моє дитинство та дорога як пам’ять.
Коли ми почали розбирати завали в моїй кімнаті, то знайшли мої зошити зі школи, старі альбоми для малювання, вирізки з газет та мій старий одяг. Мама нічого з цього не викинула. Розбір завалів зайняв у нас цілий тиждень. Мама підготувала картонні коробки, в які ми мали скласти всі ці речі. Арсен дивувався. Якщо взяти увесь той папір, який ми вигребли з моєї кімнати, то можна було б здати його на макулатуру. Вийшла б нічогенька сума. Мама увесь цей час все це зберігала. Для чого? Можна ж було залишити один-два альбоми та декілька зошитів, щоденники та фото і все. Навіщо згрібати гори непотребу?
Все це мама з татом занесли в гараж.
Одного разу ми зібралися їхати в будівельний магазин для того, щоб купити фарбу для стін та плінтуси. Сіли в автомобіль, а коли рушили, на нього звідусіль посипалися речі, які ми нещодавно так старанно поскладали. В гаражі вже було достатньо непотребу, коли мама додала туди ще й коробки, то місця стало геть мало.
Коли ми все склали, то виявилось, що для автомобіля там майже не залишилося місця. Ми вже й так багато витратили часу на те, щоб навести порядок та вирішили поїхати в магазин поки він не зачинився. Коли повернулися, то не змогли заїхати в гараж. На підлозі акуратно стояли коробки зі спогадами, які хотіла зберегти мама. Полиці були вщент забити іншим непотребом. Довелося залишати автомобіль на вулиці, що сильно засмутило Арсена.
Ну як так можна? Що мама робитиме з усіма тими коробками? Та щоб їх впорядкувати витрачається дуже багато часу, який можна було б використати більш продуктивно. Не знаю чи зможемо ми так далі. Мабуть, доведеться змінити місце проживання.
