Я народилася у звичайній родині. Батьки перебивалися з копійки на копійку. Ми ледь виживали на їх зарплатню. Попри важкий стан, мама наважилася народжувати вдруге. Та її планам не судилося збутися: лікарі повідомили, що за станом здоров’я, вона не може більше мати дітей.
Дивлячись на життя своєї родини я твердо вирішила, коли вийду заміж, то дитину народжуватиму лише після того, як ми з чоловіком будемо фінансово забезпечені.
Так й сталося, у 20 років я зустріла Олега. Ми разом проходили курси по фінансах. Спершу подружилися, а потім зрозуміли, що закохалися. Він теж був один у своїй родині. Його батька рано не стало, а мама не наважилася вдруге виходити заміж, тому виховувала сина самотужки.Свекруха часто зізнавалася, що було дуже важко, вона працювала на двох роботах, щоб прогодувати сина. Чоловік дотримувався того ж принципу, що і я: спершу – фінанси, потім – діти.
Нам знадобилося довгих 8 років, щоб відкрити власну справу та вивести її на прибуток. Як тільки ми відчули фінансову стабільність одразу ж завели дитинку. Народився син Лев. Дитина з дитинства мала все, що душа забажає. Один в родині, він звик до надмірної уваги та турботи. Тому коли ми попередили Лева про те, що хочемо народити йому сестричку, його реакція була вкрай негативною. Син влаштував нам справжню істерику та попередив, якщо ми принесемо в дім дитину, він втече з дому.
Бабусі радять не звертати уваги на дитячі істерики й робити те, що задумали. Тільки-но я народжу й Лев сам побачить чи то братика, чи сестричку змінить свою думку та дбатиме про менших. А якщо наші мами помиляється й ми втратимо старшого сина?
Ми розуміємо, що він просто боїться, що тоді вся увага буде зосереджена на другій дитина, а про нього забудуться. Як ми не пояснювали Леву, що цього не станеться – він не хоче навіть й слухати.
Потакати примхам 9-річного сина ми не будемо, але й травмувати дитину не хочемо. Чоловік намагається зайняти нейтральну позицію, бо обожнює свого первістка й не хоче його засмучувати. Я на роздоріжжі. Можливо ви щось порадите?
