Після розлучення я довгий час не могла наважитися на нові стосунки. Якось засіли в голові слова колишнього, що ніхто не захоче брати жінку з причепом. Це він мав на увазі нашого сина Руслана. Дитина з рідним батьком не спілкується і я неабияк цьому рада.
Перший час навіть не хотіла дивитися на інших чоловіків. Поки не познайомилася з Юрком. Ми мали так багато спільного, чудово проводили час разом. Спільні інтереси, однакові погляди на життя. Особливо мені подобалося відчуття захищеності поряд із цим чоловіком. Я була за ним, як за кам’яною стіною й ніяк не могла повірити власному щастю.
Ми зустрічалися вісім місяців, коли Юра зробив мені пропозицію руки та серця. Та я замість того, щоб погодитися зізналася, що маю дитину від попереднього шлюбу. Юра на мене образився, але каблучку не забрав. Чотири дні тиші, а потім телефонний дзвінок. «Я хочу познайомитися з твоїм сином».
Я була така рада й сподівалася, що ми заживемо однією дружною сім’єю. Проте мої хлопці не могли порозумітися. Юрко поводив себе надто відчужено, а діти таке відчувають. Коли ми повернулися додому, син зізнався, що дядько Юра йому не сподобався. Практично те ж саме того вечора я почула й від коханого: «Я не зможу жити з твоїм сином. Тебе кохаю, але силувати себе не буду»
Щоб розтопити лід між Русланом та Юрком я організувала сімейну поїздку на природу. Зняла нам будиночок біля річки, купила смачненького й вмовила хлопців зустрітися ще раз. Це була справжня катастрофа. Я розривалася між ними й не могла знайти собі місця. Син хотів на річку, а наречений до лісу. Руслан попросив приготувати на вечерю рибу, а Юра – м’ясо. Дитина хотіла ввечері пограти в настільну гру, а коханий – подивитися телевізор. Врешті решт вони знову посварилися й розійшлися по різних кімнатах. Я залишилася у вітальні сама.
Звісно я не хочу обирати між ними, але вони роблять все можливе та неможливе, щоб класти мене в незручне становище. Додому ми поверталися мовчки, кожен у власних роздумах. Боюся, що мені доведеться розійтися з Юрком, хоч мені буде дуже важко без цього чоловіка. Хай там як, а дитина важливіша особистого щастя. Мати каже, якби Юра дійсно мене кохав, то прийняв би й з дитиною. А що ви думаєте з цього приводу?
