Коли ми з чоловіком одружувалися я вже була вагітна. Тому гарного ставлення до себе з боку моєї свекрухи я навіть і не чекала. А як виявилося пізніше, що вона просто така надокучлива та зла людина. Після одруження у нас з чоловіком грошей не було зовсім, тому довелося переїхати жити до його мами у квартиру. Але я цього зовсім не хотіла, та й моя свекруха прийняла нас тільки тому, щоб стосунки з сином не псувати.
Сама вона вдова й має трикімнатну квартиру в самісінькому центрі міста. Але на характер жахлива жінка. Одразу було видно, що ми з нею не вживемося разом. Я також дуже переймалася через те, що коли з’явиться на світ дитина, то буде ще гірше.
Як я і думала життя зі свекрухою було нестерпне. В її очах я була просто незграбою. Прибирала не так, готувати їсти не вміла, говорила дуже гучно, навіть зауваження мені робила, про те, що я ходжу не так. А як тільки мій чоловік повертався з роботи додому, вона ставала зовсім іншою: доброю, лагідною свекрухою. Мене це найбільше дратувало в ній.
А після народження сина життя з нею в одній квартирі було неможливим. Синочок постійно плакав. А вона постійно вставляла свої п’ять копійок про те, що я не вмію нормально й дитину заспокоїти. Для мене у цьому пеклі був відпочинок тільки тоді, коли свекруха ходила по своїм справам та залишала нас з сином у спокої та тоді, коли я ходила гуляти на вулицю з коляскою. Для мене повернення додому після прогулянки було найгіршим. Бо я розуміла, що коли прийду додому, то все почнеться з самого початку.
Ще трохи поживши разом на одній території, я не витримала та умовила чоловіка орендувати квартиру та нарешті виїхати звідси. Насправді, для мене це був найкращий час. Ми жили у спокої, в гармонії. Чоловік ходив на роботу, а ми з синочком кожен день проводили разом, а ввечері зустрічали нашого татуся.
Але наша гарна пісня не довго грала. Як тільки синочку виповнився рік до нас дуже часто почала навідуватися бабуся. Приходила вона постійно не попередивши, та перш ніж привітатися встигала оббігти всю квартиру і перевірити, що не так лежить чи стоїть. Крім цього почала змушувати мене виходити на роботу. Говорила, що її синочку тяжко нас самому тягнути. А з онуком запропонувала сидіти сама.
Вона мені на стільки набридла, що я і справді вийшла на роботу, коли моєму сину було півтора року. А бабуся посиділа з онуком два місяці й сказала, що через стан здоров’я більше не може. І я повинна була влаштовувати сина в садочок. Тільки на цьому сюрпризи свекрухи не закінчилися. Вона почала розповідати моєму чоловікові, що у мене з’явився коханець. Більш того, почала за мною слідкувати.
І, звичайно ж я не витримала цього і подала на розлучення, бо мені набридло, що чоловік не може мене захистити. Молодець моя, вже колишня свекруха, домоглася свого!
