Мене виховувала бабуся. Поки батьки працювали за кордоном та забезпечували мене фінансово, саме бабця Ганна вчила мене елементарних речей. Від неї я усвідомила, якщо хочеш чогось досягти у житті – треба працювати. А я хотіла, дуже сильно хотіла знайти себе й своє покликання, щоб не довелося, як батькам, все життя стикатися по чужих краях.
У школі навчалася на відмінно. Самостійно вступила до університету, отримала вищу освіту. Спробувала попрацювати за спеціальністю, але через декілька років зрозуміла, що прагну більшого. Саме тоді я познайомилася із Сергієм. Він був простим хлопцем. Працював звичайний робочим: охоронцем у супермаркеті. Наші стосунки розвивалися стрімко. Дуже швидко ми одружилися. Я пропонувала Сергію піти навчатися, отримати освіту й разом відкрити власну справу, але він відмовився. Пояснив усе тим, що йому подобається робота й змінювати її він не бажає.
Я вирішила, що в цьому немає нічого страшного. Нехай кожен займається тим, що йому до в подоби. Тому самостійно відкрила власну справу. Хоч було непросто, але в мене вийшло. Через пів року я відбила усі вкладені кошти, а ще через рік вийшла на високий дохід. Я пишаюся собою, чого не скажеш про мого чоловіка.
Останнім часом ми почали постійно сваритися. Чоловіку не подобається, що в нашій родині я заробляю більше грошей. Так він відчуває себе неповноцінним. Але ж я сама ніколи не говорила, що всі наші статки – це моя заслуга. Дров у вогонь додають батьки чоловіка. Вони відверто заявляють, що жінка повинна сидіти вдома та займатися хатніми справами. Їм теж не подобається, що я працюю.
Хоч я і кохаю Сергія, але не знаю, як бути у цій ситуації. Коли ми жили бідно у родині був мир, а тепер, коли ми ні в чому собі не відмовляємо – одні суперечки. Я не хочу обирати між бізнесом та чоловіком, але відчуваю, що доведеться.
