Коли Михайло запропонував Оксані вийти за нього заміж, тоді ще не знав, хто її батьки. Зустрічалися вони з дівчиною не довго, десь пів року. Оксана заполонила всі його думки. А ще коли приятель сказав Михайлу, що таку дівчину не гріх і відбити у нього, зрозумів, що потрібно швидко одружуватися. Щоб відчепилися від неї чоловіки. Михайло кохав Оксану, подальшого життя не мислив без неї. Тому довго не роздумуючи запитав, чи вийде за нього.
Оксана дівчина розумна. До того ж красива. Вона помічає, як чоловіки дивляться на неї з захопленням. До таких поглядів дівчина звикла. Але коли знайомиться з черговим хлопцем, обов’язково щось в ньому не сподобається. Скільки їх було, вона не лічила, багато. Та коли познайомилася з Михайлом, світ перевернувся. Не чекала, що на світі є справжні чоловіки, яким вважала, так воно і було, Михайла. Він відразу припав до душі. Коли запитав чи вийде за нього, не роздумувала, погодилась.
Знайомство з батьками дівчини відбулося відразу після того, як вони вирішили одружитися. Віра Петрівна і Геннадій Іванович сприйняли нового кавалера доньки добре. Вони не думали, що в них щось серйозне. Просто звикли, що Оксана в кожному з чоловіків знаходить вади. А тут іще й заміж.
– Не надовго це заміжжя, – говорила мама нареченої.
Але з вибором доньки погодилися. Михайло видався їм розумним чоловіком. Тому якщо візьме Оксану в руки, можливо щось і вийде. Не сказали ні вони, ні Оксана, про достаток батьків. Але Михайло і так помітив на якій крутій машині вони під’їхали до ресторану. Весілля справили скромне. Ні Оксана, ні тим паче Михайло не хотіли роздувати весілля на багато персон. Були вони, батьки з двох сторін, кілька друзів і подружок.
З самого початку оговорили, що жити будуть окремо. Молоді сподівалися, що батьки скинуться на весіллі й куплять їм квартиру. Але подарунки були скромні, від чого неприємно думати, що їхнім єдиним дітям не купили житло. Михайло з Оксаною вирішили, що самі зароблять і куплять квартиру. Не будуть винні батькам нічого. Хоч і розуміли, що можливості в них є. Вирішили поки що жити без дітей. Буде квартира, будуть діти, вирішили.
Час минав, заощадження накопичувалися повільно. Вже три роки як живуть разом. Одного разу Оксані стало погано. Пішли разом до лікаря. Той поздоровив їх з вагітністю. Добре, молоді радіють, але дотепер живуть на найманій квартирі. Поговоривши вдома, вирішили провідати одних, потім других батьків. Оголосити новину, заодно попросити допомоги, на купівлю квартири. З надією, що в них все вийде, в першу чергу пішли провідати батьків Оксани.
Вони повідомили батьків, що скоро в них буде внук чи внучка. І тому їм необхідно купити квартиру, щоб не жити в орендованій. Батьки переглянулися.
– Наразі грошей не має. Якщо хочете, живіть у нас, потім купите. – говорила мама. Тато мовчки кивав головою.
Оксана знала, що гроші в них є. Нещодавно мама хвалилася, що їдуть із татом відпочивати за кордон. Путівка дорога, але вони можуть собі дозволити. Тому відмову сприйняли, як образу. Встали із за столу, холодно попрощалися і пішли. Наступного дня пішли в гості до батьків Михайла. Радість від новини, що вони нарешті діждуться внуків, велика. Але коли Михайло звернувся з проханням допомогти купити квартиру, мама піджавши губи сказала:
– Якщо свати, багатші від нас і відмовили, то чому ми повинні купувати квартиру. Живіть у нас поки що. Потім накопичите і купите.
Від своїх батьків Михайло такої відповіді не чекав. Взяв дружину за руку, і вони пішли, навіть не попрощавшись. Дорогою Оксана ледь не плакала. Не хоче спілкуватися з батьками. Ні зі своїми, ні з Михайловими. Так і сказала:
– Не будемо показувати їм наших дітей. Якщо для них важливіші курорти, чи хто більше дасть грошей, то ми самі справимося без них. Але і до них таке ж відношення. Дитя наше, тому і вирішувати нам, давати можливість бабусям і дідусям спілкуватися, чи ні.
Чи правильно поступають молоді, яка ваша думка?
