Від сусідки Василь Іванович дізнався, що їхні діти приїдуть додому. Ольга Вікторівна повідомила те, що сама знала. Телефонував її син і сказав, що їдуть. При цьому добавив, що кожен до своїх батьків. Василь Іванович спробував додзвонитися до Віки, але вона не відповідає. Тому вирішив чекати коли приїдуть. Тільки одне турбує. Надворі глибока осінь. Хатина невелика, де вони розмістяться всі? Коли приїздили літом, спали в сараї на сіні.
У двері постукали в суботу увечері. Коли Василь Іванович відкрив їх, на порозі стояла Віка і троє її дітей. Віталія, чоловіка Віки, поруч не видно. Дідусь відступив і діти побігли в кімнату. В хатині тепло, дідусь натопив. Віка тягне валізи. Їх у неї багато, мабуть, чотири. Василь Іванович запитав, чому так багато речей? Донька відповіла новиною, що вони з чоловіком розлучаються. Поки суд не вирішить, кому належатиме квартира, будуть жити тут.
До речі, квартиру купували наполовину зі сватами. Вона двокімнатна. Але в сім’ї троє дітей. А Віталій також заявив права на квартиру. Не жити ж йому на вулиці. Якщо обміняти на дві однокімнатні, як Віка там житиме з трьома дітьми? Навпаки, їм потрібно розширятися, а вони розлучатись надумали. Тому Василь Іванович вирішив зранку піти до свахи, Ольги Вікторівни, і дізнатися як там справи. Що думає зять і які його плани на майбутнє.
Але зранку Василь Іванович так закрутився, що не пам’ятає про свої плани. Коли впорався по господарству, зайшов до будинку, всі міцно спали. Вікторія голову не підвела, коли тато хотів її збудити. Адже діти встануть, а їсти немає що. Тому він став біля плити, зварив суп, посмажив млинці. Сам собі рішив, що дочка на обід сама приготує. Та цього не сталося. Діти заглядали по пустих каструльках, голодні. Віка пішла селом з подругами, розповідаючи про своє життя.
Вже тиждень Василь Іванович не відходить від плити. Готує немов справжній кухар. Сил його не вистачає тупцювати цілими днями, але що поробиш, дітей шкода. Запаси харчів, які в нього постійно були, на цей раз танули з неймовірною швидкістю. Від пенсії залишилися копійки. А Віка не збирається брати свої обов’язки на себе. Говорить, десять років цим займалася, відпочити хоче. Але то ж її діти. Від кого відпочивати?
Одного дня забігла до дідуся Ольга Вікторівна. Побачила, який замучений став чоловік за цей тиждень. Їй також спокою немає. Віталій добу лежить на дивані. Коли діти прибігають, навіть не ворушиться. А вона також намагається нагодувати дітей. Тому стоїть біля плити пів дня. Вони поговорили ще трохи, домовилися провчити своїх недолугих дітей. Виявляється обоє взяли відпустки, посварилися і сидять наразі у батьків на шиях.
З вечора Василь Іванович повідомив, що їде в місто по справах. Тому з’явиться вдома з останнього рейсового автобуса. Те ж саме своєму сину сказала й Ольга Вікторівна. Рано вранці вони першим рейсом поїхали в місто. Пішли до загальних знайомих погостити. Просилися пожити в них декілька днів. Телефони виключили. Три дні не виходили на зв’язок. Що робиться в їхніх оселях, розповідає родичка знайомих, в яких наразі проживають. Телефонує на їхній номер.
Коли на другий день не з’явилися вдома ні Ольга Вікторівна, ні Василь Іванович, Віталій і Віка разом розпочали пошуки. Вони об’їздили все місто, написали заяви в поліцію. Шукали весь час разом. Віталій заспокоював Віку, що все буде гаразд. Родичка повідомила Василю Івановичу, що наразі їхні діти з Ольгою Вікторівною живуть разом. Горе згуртувало їх. Нарешті свати вирішили показатися своїм дітям.
Коли Віталій і Віка побачили своїх батьків живих і здорових, які усміхнені йдуть собі додому. Вони так розсердилися, що зібрали дітей і поїхали в місто до себе у квартиру. Батьки цього і добивалися.
