Коли ми з майбутнім чоловіком вирішили одружитися, його мама купила квартиру. Оформила на Олексія, мого коханого. Квартира в новобудові, одні стіни. Все потрібно купувати, облаштовувати. Після весілля ми зайнялися ремонтом. Олексій працював на двох роботах, я на одній. Увечері разом приступали до роботи у квартирі. Вирішили не наймати робітників, справимося самі. Адже лишніх грошей не було, та й взагалі нам не вистачало.
Тому взяли великий кредит. Діло пішло швидше. Вже через пів року ми з радістю заселялися в нашу квартиру. Мені подобалося там усе, адже зроблене нашими з Олексієм руками. Свекруха з донькою, яка менша від мого чоловіка на три роки, прийшли, походили, схвалили наші здібності. Взагалі я думала, що свекруха в мене лояльна. Вона не набридала нам, часто не приходила. Навіть коли йде, обов’язково телефонує, щоб хтось із нас був удома.
Через деякий час ми об’явили радісну новину, у нас буде дитина. Так що знову прийшлося планувати, де зробимо дитячу кімнату. На той час я не займалася ремонтними роботами, через те, що почувалася не дуже добре. Тому все робив Олексій. Добре, що ми виплатили більшу частину кредиту. Просили у його мами, щоб допомогла, та отримали відмову. Вона заощаджує гроші для доньки. Адже вже доросла. Прийде, повідомить, що одружується, і як тоді бути?
Коли народилася донечка, радості не було меж. Але свекруха на цей раз незадоволена. Вона хотіла бачити народження онука, а не дівчинки. Тому й відносилася до Кариночки з прохолодою. Та я на те не звертала уваги. Ми живемо окремо, через рік після народження донечки, Олексій нарешті виплатив кредит. Той час згадую з острахом. Як ми зуміли вистояти в непростих умовах постійної недостачі грошей. Та все позаду, жити та радіти.
Нещодавно свекруха повідомила, що Олена, її донька зібралася заміж. І ще, вона вагітна. Ми з чоловіком раділи за неї. Коли в Олени народився син, свекруха у захваті. Постійно порівнювала нас, говорила, що дочка її не підвела, тому квартира належатиме їй. Я не зрозуміла про яку квартиру мова, та згодом чоловік роз’яснив. Виявляється він уже переписав нашу квартиру на Олену, так захотіла його мама.
А як же ремонти й всі ті витрати, що ми понесли. І чому Олексій не порадився зі мною? Всі ці питання постають і нині. Відчуваю, що недовго ми будемо подружньою парою, коли таку велику подію чоловік приховав від мене. Надалі я йому не зможу довіряти. Слухає свою маму, а як же ми з донечкою?
Нещодавно свої речі перевезла до своєї мами. Вона обіцяє мені допомагати. Я вийду на роботу і достигну своєї мети, мати свою квартиру.
