Ми гордилися своєю донькою Веронікою, коли дізналися за якого гарного хлопця вона виходить заміж. Адже наша Вероніка зовсім дівчисько, хоч років їй уже двадцять п’ять. Вона весела жартівниця, а от планувати життя, чи ставитися серйозно до речей, цього в неї немає. Ми з чоловіком думали, що ніколи не побачимо біля неї розумного чоловіка.
Віталій виявився якраз таким. У свої двадцять сім років, він живе у своїй квартирі, за яку сплачує кредит. Та то все сплатить, головне, що думає про майбутнє і не чекає, поки батьки допомагатимуть. Як виявилося в нього одна мама, тато давно помер. Тому хлопець несе відповідальність не тільки за себе, але й за маму. Працює на гарній роботі, з подальшим кар’єрним ростом.
Після весілля молоді стали жити у квартирі Віталія. Ми з чоловіком запропонували допомогти сплатити кредит, та Віталій відмовився. Говорив, що то його справа, і він самостійно все виплатить. Як я зрозуміла, мама йому не допомагає ні в чому. Пішов у життя, дбай про себе і свою родину самостійно. Чого не скажеш про нас із чоловіком. Я навіть смачне щось приготую і несу дітям, щоб вечеряли й Вероніка не стояла біля плити, а більше відпочивала.
Коли народилася перша онучка, ми з чоловіком не відходили від ліжечка маленької. Тільки ночувати ходили додому. А то все намагалися допомагати, щоб Вероніка більше відпочивала. Зі свахи дивуюся. Прийшла один раз, коли невістку привезли з пологового. Потримала Алісу на руках, вручила подарунки, посиділа з нами й пішла. Навіть не запитує, чи потрібна допомога? А вона дійсно потрібна. Дівчинка неспокійна. Весь час хтось один знаходиться поруч із нею.
Вдруге сваха прийшла, коли відбулися хрестини. Знову з подарунками, потримала онуку на руках, посиділа, і знову додому. Якось не прихиляється до дітей. Не цікавиться їхнім життям і достатком. Добре, що ми у них є, допомагаємо в усьому. В мене була свекруха, яка допомагала мені. Правда тоді здавалося, що вона все робить не так. Це згодом, коли її не стало, зрозуміла, наскільки мені легше було з її допомогою. Тому намагаюся допомагати Вероніці біля дитини.
Коли Аліса підросла, Віталій з Веронікою вирішили поїхати відпочити до моря. Доньку залишили на нас із чоловіком. Я зателефонувала свасі, попросила допомоги. Щоб вона приходила гуляти з онукою. Так сваха відмовилася. Говорить, що батьки завжди повинні бути поруч зі своєю дитиною. Чому не взяли з собою, а залишили на бабусю? Що можна сказати про таку родичку?
