Інколи мені здається, що я знаходжусь на межі нервового зриву. І час від часу складається враження, що можу вбити людину. А все через те, що з свекрухою ми живемо в одному під’їзді.
Наша сім’я живе на два поверхи нижче від матері чоловіка. Коли ми шукали квартиру, Роман наполягав на тому, аби ми купили житло саме тут. І моя помилка в тому, що я так просто погодилась на таку авантюру. Час від часу ми їздимо на вихідні на відпочинок або ж на дачу. У Роксолани Іванівни є ключі від нашого дому, тому вона, звичайно ж, частенько туди заглядає, коли нас нема. Відбувається це під приводом «полити квіточки».
А от мене не покидає думка, що свекруха в першу чергу приходить до нас похазяйнувати. Вона з тих жіночок, які люблять навести свій лад навіть в чужому домі.
Не раз я помічала, що після нашої відсутності у шафі вже все складено по-іншому. І навіть перебрана корзина із білизною. Одного разу навіть була поміняна постільна білизна, а на ліжку лежала записка «не дякуйте».
На кухні також все лежало не на своїх місцях. Роман вранці хвилин 40 не міг найти сільничку. В дитячій також відбувся переполох. В окрему коробку були посортовані іграшки, які, на думку свекрухи, не гідні знаходитися в кімнаті, їх давно потрібно викинути.
Мої кактуси Роксолана Іванівна затопила і вони не вижили, в інших же рослинах безпощадно вирізала підсохлі листки. Навіть на туалетному столику навела свої порядки. Вже мовчу, що половину моїх кремчиків вона привласнила. Навіть не зважала на те, що ця косметика має вікові категорії.
Скільки ж разів я намагалась поговорити зі свекрухою і попросити не робити такого. Ми все ж таки маємо право на особистий простір. Але в мене склалося враження, що жінка пропускає мої слова повз вуха. Чоловік взагалі відмовляється лізти у наші справи. Я сто разів намагалась змусити його поговорити з матір’ю, на що він відповідає, що не може перечити мамі, адже вона у нього одна і не гоже з нею сваритися.
А на 8 Березня Роман взагалі мені подарував жартівливу футболку з надписом «Я спокійна, я повністю спокійна» і малюнком кота, що медитує.
З кожним днем мені все більше і більше не вистачає цього терпіння. І як я не намагаюсь терпіти, то розумію, що довго так не протягну. Це ще пощастило, що мама гарно мене виховувала і я просто не можу зірватися на старшу людину.
