Коли нас запросили на весілля до племінниці, моя дружина дуже тому зраділа, бо давно вже ми не виходили “в люди”.
Але мене ця звістка спантеличила, бо я знаю свого брата та його жирні запити.
Не знаю як в одній сім’ї можуть вирости такі різні діти. У мене все життя були такі цінності як людяність, дружба, порядність, допомога ближньому та повага. Віталій зовсім не такий та ще з малого віку він ревно слідкував, щоб мені не дістався більший шматок пирога, як йому, щоб батьки не купили мені дорожчий одяг, ніж йому.
Віталій молодший від мене на два роки, але доношувати речі після мене навідріз відмовлявся. Де у нього взялися подібні запити – не відомо. Ми з небагатої сім’ї.
Чим далі, тим більші запити були у Віталія. Після того, як ми подорослішали, різниця була колосальною.
Зараз він має те, про що так мріяв. Свого часу він вдало одружився та його тесть влаштував до себе на роботу. Про таких кажуть: “опинився в потрібний час в потрібному місці”.
А тепер його донька виходить заміж та мені страшно навіть подумати в яку суму нам з дружиною обійдуться відвідини цього святкування.
Спершу потрібно обрати такий подарунок, щоб не впасти в бруд обличчям. Це, певно, половину моєї зарплати потрібно витратити, якщо не більше. Я знаю, що на таких заходах ведучий часто оголошує хто з гостей що подарував молодятам.
Потім одяг. У своєму костюмі з випускного я туди не піду, бо не витримаю оцінювальних поглядів гостей та й навряд чи в нього влізу. Добре я, але ж дружина. Щоб зібрати її на святкування це ж потрібно ще четвертину моєї зарплати як мінімум.
Я впевнений, що там буде море конкурсів метою яких буде зібрати якомога більше грошей для молодої сім’ї. Це теж витрати.
Тож тепер я стою перед питанням про те чи відвідувати це весілля. Простіше, думаю, сказати, що у нас не вийде прийти. Тоді, я думаю, брат вимагатиме від мене подарунка, адже ми ж рідня.
Дружина так хоче піти аж пищить, а я не знаю як їй все пояснити.
Але після відвідин подібного заходу нам з нею доведеться покласти зуби на поличку та тугіше затягнути паски.
