Коли одружився наш син, свати на весіллі присягалися, що молодим куплять квартиру. Ось тільки знайдуть відповідний варіант. А до тих пір подружжю потрібно десь жити. Винаймати квартиру вони не можуть. Адже Настя вагітна, а Олександр один не зможе забезпечувати й сплачувати за квартиру. Ми з чоловіком вирішили, коли свати шукають квартиру, щоб купити молодим, то ми з ним цей час можемо пожити у моєї мами.
Квартира в неї однокімнатна, але простора. А Олександр і Настя нехай живуть у нашій квартирі. У нас із чоловіком двокімнатна. Можна було навпаки, залишитися у своїй і забрати до себе маму, а подружжя нехай ідуть в бабусину квартиру. Та моя мама не захотіла йти до нас. Адже це не надовго, тому вирішили так. Та й Настя під час вагітності стала нестерпною. Все їй не так, весь час свариться. Ми з чоловіком вирішили не дратувати невістку своїм виглядом і провідували їх якомога менше.
Вже після народження онуки, сваха, між іншим, сказала. Якщо дітям є де жити, то вони з чоловіком будуть купувати квартиру для молодшого сина. Я від такої заяви не знайшлася що сказати. Там мама не діждеться, коли ми від неї з’їдемо. Вона людина старенька, звикла одна жити. А з нами почувається не спокійно. А виявляється нам із чоловіком і повертатися немає куди.
Тому трохи подумавши, сказала синові, що ми з татом повертаємося додому. Бабуся обіцяла залишити свою квартиру для нього, Олександра. А поки що прийдеться потіснитися. І з онукою допоможу. Невістка невдоволена, та я на неї не звертаю уваги. Нехай на свою маму ображається, що не дотримує слова. А ми з чоловіком маємо своє місце проживання, і повернулися додому.
