Звали мою дружину Віра. Вона була звичайною жінкою. Тільки її любов до кухні, побуту, чистоти була особливою. Усе в квартирі сяяло чистотою і довершеністю. Речі в шафі акуратно поскладані. Борщ до мого приходу завжди гарячий, мої улюблені пиріжки рум’янилися на столі. Аж кортіло одразу ж з порогу всістися за столом і смакувати стравою.
Віра завжди була акуратна в усьому. Навіть в ставленні до мене. Вона знала, що мене спочатку треба нагодувати, а вже потім можна розпитувати про все, що її цікавило. Моя попередня дружина вміла цінувати зароблену мною копійку. Не розтринькувала гроші, куди заманеться. Не бігала по сучасних салонах в пошуках краси. Їй вистачало того, чим нагородила природа. Берегла натуральний колір волосся. Казала, що ще встигне його пофарбувати, коли на скронях з’явиться перша сивина. Мала тонкий стан завдяки власній рухливості. Тому не відвідувала спортивних залів чи фітнес-клубів.
Але мене в той час здавалося, що справжня жінка повинна мати якусь приманку для чоловіка – руде волосся чи накачані губи. А ще нігті довгі, як у кішки, щоб від їх доторку мороз йшов по шкірі.
Сталося так, що зустрів саме таку жінку на своєму шляху. Вродливиця, ходить лишень на шпильках, уміє крутити задом і моргнути оком (очі завжди нафарбовані, як у дівчат в глянцевих журналах). Одне слово, картинка, а не дівчина.
Задивився на Настю і не зчувся, як опинився в її гарячих обіймах. А тіло її пахло парфумами, що мене зводили з розуму. Так і потонув у обіймах Насті. Снитися почали ночами її ніжки на високих підборах і накачані губки. І я наважився на цей крок – сказав дружині:
-Вибач. Я закохався в іншу жінку і йду до неї…
Віра не стала стримувати мене чи істерити. Вона не зронила ні звуку. Лиш вловив, як вона міцно стиснула губи і відвернулася від мене. Либонь, плакала. Я пішов.
Коли повернувся з роботи, Настя сиділа в м’якому кріслі і розглядала глянцеві журнали. Вона навіть не поворухнулася, щоб бодай привітатися зі мною як належить. Я пішов у кухню. Там на мене чекала гора немитого посуду і порожній холодильник. Заглянув на всяк випадок в каструлю, але був розчарований – вона була непомита від вчорашнього борщу, який я зготував сам.
Заглянув до дружини. Але вона була вже зайнята розмовою з кимось. Побачивши мене, простягнула свої наманікюрені нігтики, якими я мав полюбуватися…
Аж тепер я збагнув, що проміняв дружину-господиню на к4оханку-марнотратницю. Мені, як ніколи до того, захотілося її ароматного борщику і улюблених пиріжків. А мав лишень наманікюрені нігтики і нафарбоване личко.
Моїй теперішній дружині було байдуже до моїх потреб. У неї не було навиків приготування їжі, прибирання квартири чи миття посуду. Тепер ця вся робота лягла на мене.
