Коли Оксана оголосила своїм батькам, що виходить заміж, мама спочатку зраділа. Нарешті, адже доньці двадцять п’ять років, всі її подруги одна по одній заводять сім’ї. Для знайомства з майбутнім зятем Ганна Володимирівна приготувала стільки страв, що цілий тиждень можна їсти. Та тільки побачила Євгена, зрозуміла, не той котрий потрібен їхній донечці. Маленький, вертлявий, бідно вдягнений. Виявляється сам він із села. Батьки старенькі. Хто їм допомагати буде?
Але Оксана від свого хлопця не відмовилася. Відсвяткували весілля. Батьки подарували квартиру, яку поки що займали квартиранти. Вона дісталася від бабусі, якої немає на світі вже п’ять років. Тому молоді відразу почали вити своє гніздечко. На подив батьків, Євген добре влаштувався на роботі, гроші платили непогані, тому від них не просили нічого. Оксана дуже скоро народила дівчинку. Поки була в декретній відпустці, знову при надії. Народила хлопчиків близнят.
Наразі мама ходить допомагати доньці. Старша Аліна ходить в дитячий садок, але два малих розбишаки, Оксана не справляється одна вдень, поки чоловік на роботі. Час минає швидко, хлопчики відвідують дитячий садок, Оксана вийшла на роботу. В один день коли вона йшла на роботу попала під машину. Водій летів на недозволеній швидкості. Від травм дівчина померла. Горе спіткало всіх. Малі діти, єдина донька, дружина.
Євген не зміг подолати горе, запив. Бабуся з дідусем опікувалися дітками, годували їх, платили комунальні, купували одяг малечі. Одного разу пригрозили зятю, щоб брав себе в руки, інакше напишуть в органи опіки і відберуть дітей. Лише погроза подіяла на чоловіка. Взяв себе в руки. Від тих пір перший помічник для Ганни Володимирівни. Який гарний у неї зять, говорив вона товаришкам.
Одного разу сама заговорила, щоб шукав собі жінку, негоже чоловіку одному з дітьми справлятися, але Євген у відповідь говорить, що у нього є вони батьки Оксани. Наразі він вважає їх своїми. А жінки почекають. Спочатку діток потрібно виростити, а потім все інше.
