Я ніколи не звертала уваги, як і коли люди виносять сміття в багатоповерхівках. Ми живемо в такому місці, що до баків для сміття потрібно йти через дорогу. Для других будинків зручно, а нам приходиться завжди оглядатися, бути обережним при переході дороги.
В мене назбиралося цілий пакет сміття, і я вирішила піти винести. При цьому разом вигуляти собаку. Адже для мого Барса то така радість бігати. В мене якраз є вільних дві години. Тому поєднала зробити добру справу і разом доставити радість собаці.
Коли підходила до дороги, помітила, що дівчинка років восьми тягне великий пакет сміття. Другою рукою тримає за повідець собаку. А спереду побігла кішка. Собаки наші побачили здобич і рвонули за кішкою. Я втримала свого Барса. А дівчинка бігла за собачкою, без сил спинити. Пакет зі сміттям залишився біля дороги, а дівчинку собака потягнув по дорозі. В цей час проїжджала машина. Добре, що водій їхав не на великій швидкості, вчасно загальмував.
Якраз перед капотом стояла перелякана дівчинка. Собака вирвалася з її рук і побігла за кішкою. Я підійшла, взяла дівчинку за руку, повела далі від дороги, при цьому умовляючи, що собака знайдеться, що він десь поруч. Попросила її посидіти на лавочці. Я викину сміття і повернуся до неї, потім разом шукатимемо собаку.
Взяла свій пакет і пакет дівчинки, який до речі, дуже важкий. Як можна посилати маленьку дівчинку з таким тягарем? Я віднесла звичайно, але б коли мені зустрілася мама дівчинки, мабуть, тим пакетом я б залюбки проїхалася по ній. Дитина ледь не потрапила під машину, а по неї ніхто не вийшов, не поцікавився, де так довго дівчинка? Ще й собаку їй нав’язали.
Коли підійшла до малої, запитала як її звуть і чому мама не допомогла зі сміттям:
– Я, Соня. Мама виставила мені пакет під під’їзд, а сама поспішала на роботу. І Тузика привела, щоб вигуляла.
Я у здивуванні. Той пакет я ледве донесла, що туди напхали? Два рази він рвався у моїх руках. Та все ж таки нарешті кинула до бака. Але ж дівчинка? Маленька, а мама не жаліючи виставила пакет дитині, ще й через дорогу, щоб несла сама.
Тузик знайшовся. Сам прибігав до своєї хазяєчки. Ми ще декілька хвилин гуляли з Сонею, а потім я пішла додому. Для себе вирішила. Обов’язково зустріну маму Соні й скажу їй усе, що думаю. Цього разу я допомогла дівчинці, водій адекватний. А наступного разу що чекає дитину? Про це горе мати думала? Чи робота важливіша за доньку? Обурювалася я дуже довго, розповіла чоловіку про пригоду. В голові не вкладається, які мами бувають легковажні щодо своєї дитини.
Соню більше не бачила, як і її маму. Можливо дівчинка розповіла про пригоду і мама взялася за розум, не пускати малу одну.
