В нашій сім’ї саме я розпоряджаюся фінансами, заробляю я більше, маю більше навичок, тому ми з дружиною вирішили, що так буде краще.
Дружина зовсім не знає ціну грошам, бо довго на одній і тій же роботі не працює довго. Раніше її повністю забезпечували батьки.
Дружина не хотіла працювати повний робочий день, їй завжди було важко це робити, згодом у неї з’явилася вагома причина не шукати роботу, бо у нас народилася дитина. А коли почали приходити дитячі гроші, то радості дружини взагалі не було меж, ці кошти вона вважала своїм заробітком та витрачала виключно на себе. А коли гроші закінчувалися, то вона приходила до мене та просила гроші на потреби дитини.
Все було налагоджено та я вважав, що дружині подобається мої методи ведення сімейного бюджету. Я завжди старався раціонально витрачати гроші, не купувати зайвого або за завищеними цінами. Часто слідкував за акціями, розпродажем. На мою думку, доцільно купувати зимовий одяг в кінці зимового сезону, а літній в кінці літнього. Тоді й ціни актуальні.
Але дружина була іншої думки. Вона була прихильницею спонтанних покупок, ганялась за модою та мимовільними задоволеннями. Нещодавно в нашій сім’ї з цього приводу сталася неприємна розмова.
– Я хочу білу шубу, у всіх моїх подруг така є, а у мене однієї немає, – надувши губи сказала дружина.
– А куди ти зібралася в ній ходити? З коляскою гуляти, чи сміття виносити? – жартуючи сказав я.
– Ти жмот!
– Ми не розраховували цього сезону на покупку шуби, якщо тобі так хочеться, то в кінці сезону купимо.
– А навіщо вона мені в кінці сезону? Щоб наступної зими в ній ходити? Так вона ж з моди вийде!
– А якщо купимо зараз, то наступної зими вона залишиться модною?
– Ні!
– Тоді який сенс? Що ти будеш з нею робити наступного сезону? А якщо тоді будуть модні жовті шуби, то ти закомандуєш мені купити тобі жовту шубу?
– Але я ж тоді не буду мати модної речі.
– Зате буде що їсти.
– Казала мені мама не виходити за тебе, бо ти не можеш мене забезпечити, – сказала дружина та пішла в іншу кімнату.
От і що мені з нею робити?
