Одружилися ми з Олею пізньої осені. Коли відбувалося знайомство з батьками, моїй мамі Оля сподобалася. Гарна, розумна, якраз під стать мені. Я радий, що мамі моя кохана сподобалася. Але Оля віднеслася до майбутньої свекрухи зовсім по другому. Не виказувала свого незадоволення, але й не намагалася знайти спільну мову. Як мама не старалася, Оля весь час ігнорувала її. Навіть після весілля не хотіла ходити до неї в гості.
Моя майбутня теща до мене віднеслася добре. Спочатку оглянула цінувальним поглядом, як я зрозумів, для її доньки підходжу. Тому з першого знайомства знайшли спільну мову. Я радів, що все так добре складається, але Оля говорила, щоб я не поспішав з висновками. Якщо ми ходили до Оліних батьків у гості, то приймали нас дуже добре, чому дружина мене попереджає, не розумів.
З настанням весни теща все частіше приходила до нас у гості. А одного разу запросила до себе на дачу. Весна, тепло, чому не поїхати на природу, адже там так добре. Такі розмови заводила все частіше. Оля посміхалася, нічого мені не говорила. Одного разу в суботу, теща із тестем заїхали за нами на машині, щоб їхати на дачу. Мені запропонували взяти старі речі. Я здивовано запитав, навіщо? Оліна мама відповіла:
– Щоб не бруднити нові.
Я знизав плечима, візьму. Коли приїхали на дачу, мені відкрилася така картина. Будинок невеличкий, далі вся земля розподілена на грядки. Загалом площа всього подвір’я соток двадцять.
– Ну от ми й приїхали. Дітки перевдягайтеся, потрібно прибрати від торішнього сміття. А потім будемо скопувати грядки. – Діловито говорила теща.
Я дивився на Олю. Чому мене не попередила, що працювати їдемо, а не відпочивати? Дружина мовчки одягала рукавички. Весь день працювали не покладаючи рук. До вечора боліла спина, руки. Відпочити б. Та до відпочинку далеко. Наступного дня скопували грядки. Я рахував хвилини, коли ми поїдемо назад. Адже потрібно відпочити хоч трошки. Та повернулися в місто пізно увечері.
– А в наступні вихідні будемо сіяти огородину. – сказала теща.
Все літо ми працювали на дачі. Свої овочі то добре, але відпочивати також потрібно. Та я мовчав. Адже ще й року не минуло, як одружилися. Осінню, коли весь урожай зібраний, на грядках прибрано, нам дали спокій. Я радів, всю зиму не тривожили. Навіть на свята не вітали. Оля їм телефонувала, на відміну від моїх батьків, які завжди запитували, як у нас справи, чи здорові.
Та коли надворі почало тепліти, весна в розпалі, теща телефонує. Знову розмови про дачу, про природу, як там добре і потрібно вже їхати. Та цього разу на їхню вудку я не спіймаюся. Ми сповістили, що Оля вагітна, а я повинен бути поруч із нею. На природі дружина буде хапати лопату чи граблі, щоб допомагати. Але я хвилююся за майбутнє дитя. Тому з міста виїжджати не будемо. Теща незадоволена, але то її справа.
