Коли родичі стукають у двері: історія про спадщину, яка не ділиться на трьох
Тарас увійшов у кімнату, де дружина дивилася серіал, і стримано промовив:
— Дзвонив брат. Каже, що вони з Марією хочуть у суботу приїхати. Потрібно поговорити.
— Чудово! Ти ж знаєш, я завжди рада гостям, — усміхнулась Оксана.
— Але він додав, що розмова буде серйозна, — сказав Тарас і якось тривожно подивився на дружину. — Без дружин, тільки удвох.
— А ти не здогадуєшся, про що піде мова? — Оксана напружилась.
Тарас помовчав, опустив очі… І тут зрозумів: усе це через спадщину.
Два місяці тому Тарас і Оксана оформили права на спадкування. Тітка Ганна, старша сестра їхньої матері, не мала дітей і прожила життя сама, але була міцною жінкою. Коли здоров’я почало зраджувати, вона покликала на допомогу небожів. Лише Тарас і Оксана доглядали за нею — возили до лікарів, купували продукти, платили за сидільницю, везели до санаторію. Інші родичі — хіба що листівку на свято надсилали.
Не дивно, що тітка Ганна залишила все їм: і двокімнатну квартиру в центрі Києва, і затишну дачу під Бояркою.
Субота. Марія та Андрій приїхали вчасно. Без усмішок, без зайвих слів. Сіли у вітальні й одразу почали:
— Гаразд, тітка залишила вам квартиру. Але дача — це вже занадто, — заговорив Андрій.
— Ми за нею доглядали! — додала Марія. — Косили траву, поливали квіти. Ми з дітьми там літали кожного року.
— А тітку хоч раз вивезли на дачу? — спокійно запитала Оксана. — Хоч раз виконали її прохання? Вона ж благала вас відвезти її, щоб повдихати свіжого повітря…
— Ну, у нас свої клопоти. Діти, робота… — пробурчала Марія.
— Ось саме тому тітка і вирішила все по-своєму, — тихо сказав Тарас.
— Ви її просто обдурили! — не втримався Андрій. — Ти що, не чоловік, якщо з родичами не можеш поділитися?!
— А ти чоловік, якщо за стару хатину б’єшся? — спокійно, але різко відповів брат.
Гості пішли розлючені. Але вранці пролунав дзвінок.
— Тарасе, ти що, замки на дачі змінив? — люто кричав Андрій. — Ми з Юрком приїхали за своїми речами, а потрапити не можемо!
— Змінив. Бо не попередили. Приїжджайте наступної суботи — будемо прибирати. Заберете своє, — відповів Тарас і поклав трубку.
— Ти ж знала? — здивувався він, обернувшись до дружини.
— А ти не знав своїх родичів? Якби не змінив замки, вони б і мебель вивезли. Не сумнівайся.
За місяць вони продали і дачу, і свою трешку. Купили просто— Навіть хату міняти довелося, аби ті, хто не доклав зусиль, не з’явилися знову з претензіями.
