Дуже добре, коли є живі батьки, ще краще, якщо вони допомагають своїм дітям… Але якщо їх допомога несе за собою встановлення власних правил в молодій сім”ї – це неминуче принесе за собою неприємності та ускладнить стосунки в родині. Саме так в нас і сталося.
Ми з чоловіком маємо власний будинок і нас дуже часто навідують його батьки. Свекруха взагалі не приховує свою велику неприязність до мене і ще на нашому весіллі вона висловила мені думку про свої сподівання на те, що наш шлюб буде недовгим і що незабаром в їхньому домі буде жити жінка гідна її сина.
Таку сильну «не любов» я отримала від свекрухи лише тому, що виросла в небагатій сім”ї. Натомість, родина мого чоловіка – сім”я з гарним достатком. І тому дружину для сина хотіли із такого ж кола.
Не прислухаючись до порад своєї матері, чоловік все ж таки взяв собі за дружину мене. Дім, в якому ми проживаємо, належить моєму чоловікові, але збудували цей будинок його батьки, тому і почуваються в ньому, як в себе вдома.
Часті візити, звичайно ж, супроводжуються різного роду повчаннями: як доглядати за дитиною, щоб дитина не лежала і як забагато її потрібно носити на руках.
Мою думку про те, що дитину не варто привчати до постійного носіння на руках, свекруха категорично відкидає і переконати її в цьому просто неможливо. І так відбувається з того часу, відколи я пришла в цей дім.
Мама чоловіка може приходити до нас коли їй заманеться, намагається вчити мене своїми вказівками, може сама господарювати на кухні, ніби хоче показати, що вона тут господиня, а не я.
Одного разу я навіть попросила в чоловіка, щоб він поговорив зі своїми батьками, сказав їм, щоб ті приходили не так часто; сказала, що вже втомилась від такого, але чоловік проігнорував. На його думку – бабуся і дідусь мають таке ж право, як і батьки. Він не встав на мою сторону.
І ось, в суботу зранку, коли чоловік був зайнятий садом, до нас знову прийшла свекруха. Щоб не дратувати одне одного, оскільки стосунки між нами далеко не дружні, я зібрала дитину і пішла гуляти.
Після прогулянки, зайшовши в дім, виявилось, що чоловіка вже вдома немає – він пішов до роботи, а його мама залишилась в нас. Я пішла до своєї кімнати, щоб погодувати дитину. Аж раптом прибігає свекруха і починає на мене кричати, що я нехороша мама, бо на 30 хвилин довше, ніж потрібно, гуляла з дитиною.
Прохання про те, щоб вона вийшла і дала можливість погодувати дитину в спокійній обстановці лише призвели до чергової сцени. Тому я вирішила піти погуляти ще трохи, щоб заспокоїтись і не продовжувати взаємні звинувачення один на одного.
На ранок я озвучила чоловікові свою думку про такі відносини з батьками, пояснила, що від їх постійних втручань руйнується і наше життя. Натомість, чоловік відповів мені, що все відбувається з моєї вини. І що батьки зробили для нас дуже багато, тому при будь-яких обставинах їх потрібно слухати та підкорятись їм
