Мої батьки розлучилися, коли я була ще малою. Мама займалася моїм вихованням та навчанням. Куди подівся тато я не знала. Пізніше, коли підросла, ненька скаржилася, що він покинув нас напризволяще. За всі ці роки ні копійки аліментів не заплатив, тож вона була змушена важко працювати на двох роботах аби я мала все необхідне для життя.
З того часу втекло багато води. Я вже сама мама й навіть скоро стану бабусею. Моєї матері уже немає й ось нещодавно об’явився тато, який не давав про себе знати довгих 39 років. Схоже у нього на старість років совість прокинулася, згадав, що має дочку й родину.
Чесно кажучи, я навіть говорити з ним не хотіла після того, як він вчинив з нами. Проте щире каяття та пробачення змусили мене подобрішати. Врешті-решт усі ми можемо наробити помилок, проте не кожен здатен визнати свої гріхи. Останні кілька місяців ми з батьком проводили багато часу разом, я навіть дозволила йому пожити зі мною.
Як згодом виявилося, папа був хворий. Саркома дуже швидко забирала його життєві сили. Знайшов він мене не просто так, не хотів покидати цей світ із важким серцем. Щоб хоч якось компенсувати свою відсутність усі ці роки, батько заповів мені двокімнатну квартиру, що колись належала його батькам.
Мені було важко знову прощатися з ним, після того, як дізналася, що він дійсно хороша людина. Цього разу наше розставання було назавжди.
Оскільки власна квартира у мене була й дочка також мала своє помешкання. Я вирішила батькову квартиру здавати в оренду. Поки онучка не підросте й не стане повнолітньої. Потім переоформлю усе на неї.
Подала оголошення в газету й того ж дня почала отримувати масу дзвінків. Вибрала приємну подружню пару. Хлопець та дівчина приїхали у місто нещодавно, після свого весілля. Влаштувалися на роботу, а з житлом було проблематично. В основному орендодавці вимагали надто високу суму, у мене ж ціни була приємною.
Після огляду квартири, вони погодилися на тривалу оренду. Одразу заплатили мені за два місяці вперед. Ми домовилися, що я приходитиму раз в місяць, щоб знімати показники лічильників й брати гроші за оренду.
Не минуло й місяця, як на порозі моєї квартири стояли поліціянти. Мене забрали у відділок. Що сталося розповіли згодом. Виявляється, мої квартиранти ніяк не подружня пара. Ці зловмисники уже давно займаються продажем заборонених речовин. Коли сусіди побачили, що у їхньому під’їзді досить часто крутяться незнайомці підозрілого вигляду, зателефонували до поліції. Один із затриманих зізнався, чому там знаходився.
Я розповіла, яким чином вони на мене вийшли та запевнила, що про їхню діяльність нічогісінько не знала. На разі ведуться слідчі дії. Квартира окупована. Мій план збагачення приніс мені лише клопіт. Не знаю, чи погоджуся знову здавати квартиру в оренду.
