Коли вона розкладала щось із каструлі, я витягнув із сумки антибактеріальні серветки й став витирати виделки. Вона це помітила.
Днями я завітав до тітки Катерини, треба було передати їй деякі документи. Бачимося ми хіба що на свята, але цього разу виникла невідкладна справа. Живе вона, правду кажучи, зовсім не доглянуто, хоча й не бідує справа не в грошах, просто про порядок мова не йде. Особисто я не жадібний, але вважаю, що чистота і лад у домі це перш за все повага до себе. Можна жити просто, але затишно й чисто.
На її стінах купа всіляких дрібничок, які тільки пил збирають: фігурки, чайні сервізи і банки після консервації стоять рядками та баштами. У ванній куток займає котячий лоточок тітка миє його раз на тиждень. Сміття валяється під ногами, у квартирі тхне каналізацією та гнилістю.
Тітка Катерина запропонувала мені щось перекусити та почала накривати на стіл. Коли вона ставила тарілки, я одразу помітив, що посуд недомитий. Поки вона накладала мені якусь юшку з каструлі, я дістав антибактеріальні серветки з рюкзака і почав акуратно протирати виделки.
Вона це одразу зауважила. А коли я, обережно поклавши шматочок в рот, став копирсатися в тарілці, тітка зупинилася і сказала:
Тобі не смачно, чи просто не голодний?
Що я міг відповісти? Чи потрапляли ви колись у подібні ситуації? Після цього візиту я остаточно впевнився: чистота це не розкіш, а необхідність, і поважати себе та інших треба навіть у дрібницях.
