Іван зустрічався з дівчиною. Вони кохали одне одного. Людмилу навіть з мамою познайомив, чого раніше не було. Зустрічається, потім розбіжаться. Навіщо знайомити. А цього разу все по іншому. Івану приємно від того, що мама схвалила його вибір. Але останнім часом мама ходить задумлива. Неначе хоче щось сказати, але не рішається. Таки то правда, тому що одного разу, коли Іван прийшов додому, мама сказала, що хоче серйозно поговорити.
– Коли ти був маленький, почала говорити, ти захворів на хворобу, після якої не може бути дітей. Я довго не наважувалася тобі розповісти, але ти вже дорослий, маєш дівчину. Як складуться ваші відносини, коли скажеш їй правду, тільки сказати обов’язково потрібно.
Іван від такої новини оторопів. Як так? Всякі думки лізли в голову. Людмилі не зміг признатися, боявся що покине його. Так минуло півроку. Одного вечора дівчина забігла до нього, коли він виходив із роботи. Вона радісна сміялася, постійно говорила, що в неї приємна новина. Але на вулиці говорити не хоче. Запропонувала зайти в кафе. Коли сіли за столик, замовила собі чашечку зеленого чаю. Іван здивувався. Окрім кави, Людмила не п’є інших напоїв. Вона посміхнулася.
– Сьогодні ходила до лікаря, у нас буде дитина, випалила дівчина.
Чоловік здивовано дивився на неї. Про що говорить, які діти? Мама говорила що в нього не буде дітей. Він зробив вигляд, що радий, але Людмила помітила, що неохоче усміхався Іван. Він провів дівчину до її дому, сказав, що йому потрібно подумати. Адже скоро в них весілля. Дома чоловік розповів мамі, додав, що вірить Людмилі, вона його не зрадить і не зраджувала. Тому він прийняв рішення. Чиї б не були діти, він все одно одружиться з Людмилою і буде виховувати їх як своїх. Маму попросив, щоб вона і словом не обмовилася, щодо того, що в нього не може бути дітей.
Весілля відбулося, і в назначений термін Людмила народила сина. Іван радів не менше дружини. Це його син, він виховає його. Мама Івана пішла другою дорогою. Вона з перших хвилин, коли побачила внука, відмітила що він схожий на Івана. Тому нікому нічого не говорячи, взяла волосинки малого і віднесла зробити тест ДНК. Через два тижні відкривала конверт тремтячими руками. Дев’яносто дев’ять відсотків, що Іван тато Сергійка. Вона все розповіла Людмилі, говорила, що Іван вірив їй навіть тоді, коли сказала що вагітна. Просила в неї вибачення, що не розповіли про все спочатку.
