– Мамо, мамо, тільки нe k _идай мене, ніколи, ніколи. Шептав Михайлик обхватив рученятами її шию. Коли увечері полягали спати, хлопчику приснилося щось cтp _ашне. Він звав уві сні маму. Оксана прибігла, обняла його, заспокоювала.

Оксана вдруге вийшла заміж. Її дві доньки виросли, жили своїм життям нещодавно обидві вийшли заміж. А Оксані зустрівся гарний чоловік, от вона також вирішила створити сім’ю. З Олегом якось швидко все закрутилося, але жінка не жаліє. Гарний в неї чоловік. Разом вони вже рік. І тільки тепер Олег заговорив про дітей. Своїх у нього немає, і, мабуть, уже не буде. А взяти на виховання, чи усиновити, чоловік мріє.

Спочатку для Оксани така ідея здалася дивною. Навіщо їм діти, вони й так живуть добре. Але Олег хоче, щоб жити для дітей. Щоб бігали поруч, щебетали, називали його татком. Оксана розуміла його, адже в неї є доньки, але починати все знову, немає бажання. Довго чоловік умовляв її, поки нарешті погодилася піти подивитися на діток. Це ще нічого не вирішиться, але просто поглянути, а потім говоритимуть, як бути далі.

Коли приїхали в дитячий будинок, серце краялося від того, з якою надією дітки дивляться на них. Кожне дитя мріє, щоб його взяли до себе названі батьки. Олег помітив у кутку хлопчика, який сидів, держачи в руках машинку. Він не дивився в сторону, куди збіглися діти. Сидів засмучений. Чоловік запитав у завідувачки, чому той хлопчик сумний:
– Михайлик у нас місяць. Йому п’ять років. Він не може звикнути до нового життя. Тому й сидить окремо від інших дітей.

Оксана також помітила того хлопчика. Світлана Павлівна розповіла, що Михайлик сирота. Спочатку в нього помер тато, а нещодавно мама. Рідних не знайшли нікого. Тому, якщо бажаєте, можете починати збирати документи на усиновлення. Оксана відповіла, що вдома вони з чоловіком порадяться, а на завтра дадуть відповідь. А сама йшла звідти, і перед очима в неї той переляканий засмучений Михайлик.

Вже другі вихідні Оксана та Олег ведуть додому Михайлика. Він засмучений, але в його погляді інколи появляється надія. Йому добре з дядею Олегом і тіткою Оксаною. Вона зовсім як його мама. Така ж добра і ласкава. Коли увечері полягали спати, хлопчику приснилося щось страшне. Він звав уві сні маму. Оксана прибігла, обняла його, заспокоювала. Михайлик обхватив рученятами її шию і шептав:
– Мамо, мамо, тільки не кидай мене, ніколи, ніколи.

Серце жінки розтало. Той момент був вирішальний. Вже наступного дня вони активно почали збирати документи. Але цього разу неочікувана перепона. Знайшлася троюрідна тітка, яка заявила, що буде виховувати хлопчика. Адже в нього залишилася трикімнатна квартира. Житимуть там, і Михайлик із ними. Олег і Оксана не могли змиритися з тим. Тільки звикли до дитини, і хлопчик вже називав їх мамою і татом. Інколи ходили до квартири, де наразі проживає Михайлик.

Одного разу вони помітили, як тітка пхала в плечі Михайлика і щось кричала. Олег не довго думаючи зняв на телефон той випадок. Невдовзі служба опіки забрала хлопчика в родичів. Виявляється їм потрібна була лише квартира, а дитина їм мішала. Тому через деякий час, усиновлений Дмитрик жив з новими мамою і татом, Оксаною і Олегом.

Оцініть статтю
Дюшес
– Мамо, мамо, тільки нe k _идай мене, ніколи, ніколи. Шептав Михайлик обхватив рученятами її шию. Коли увечері полягали спати, хлопчику приснилося щось cтp _ашне. Він звав уві сні маму. Оксана прибігла, обняла його, заспокоювала.