Відтоді як Володимир упав на роботі, йому не дає дихати. Спочатку нічого. Все добре. Підхопився і пішов. Але до кінця дня почало тривожити з правого боку. Нікому нічого не сказавши, увечері пішов додому.
Коли Володимир прийшов на роботу, на подвір’ї велись ремонтні роботи. Чоловік йшов до дверей офісу, розмовляв по телефону. Його окликнув позаду співробітник. Володимир оглянувся, і в цей час впав у яму, яку потрібно було перейти по кладці. Згарячу підскочив, йому допомогли вилізти. Ще й посміялися, що неуважний. Він отряхнувся і пішов на роботу. Весь день почувався недобре, та говорити комусь не став, незручно, сміятися будуть.
Вдома дружина з малим сином чекають його. Як тільки переступив поріг, Тетяна подала йому в руки Костю. Сама пішла швиденько готувати вечерю. Володимир аж ойкнув, коли тримав сина. Дійсно йому зле. Видно щось порушив, коли впав. Дружина швиденько намагалася поробити все, що не встигла за день. Адже чоловік вдома, гуляє з сином. Тому спокійно можна прибиратися у квартирі. А ще прати, зготувати на завтра їсти. І так кожен день.
Володимир вже не витримує. Він просить Тетяну, щоб взяла сина. В нього болить з правого боку. Дружина незадоволена підходить. Весь день одна, ще й увечері чоловік видумує, щоб не гратися з хлопчиком. Володимир розповів їй, як зранку впав у яму. Тетяна не вірить, що від незначного падіння можна щось порушити, але сина взяла і більше чоловіка не чіпала, нехай відпочиває.
Наступного дня чоловік зранку пішов у лікарню. Там його обстежили. Виявляється, тріщина в ребрі, від того йому боляче. Рекомендували не підіймати нічого важкого. Бажано декілька днів полежати відпочити. Та Володимир розуміє, що роботу на стільки днів залишити не може. Його звільнять, коли без причини не вийде. Та й працює він один. Хто сім’ю годуватиме. Тому пішов працювати. Скоро вихідний, відпочине.
Коли увечері прийшов додому, дружина відразу подає йому Костю. Чоловік говорить, що не можна підіймати важкого, хоч декілька днів. А Тетяна ображається:
– Якщо тобі син заважає, то так і скажи. Який він важкий. Я весь день Костю з рук не спускаю і нічого, жива.
Володимир пояснює, що в нього тріщина в ребрі, але дружина не вірить. Думає, що він не хоче допомагати по господарству. Наступного дня увімкнулася теща з докорами. Чому це зять голову морочить. Придумав собі тріщину і носиться з нею. Навіть по телефону теща його сварила, що не допомагає її дочці. Володимир ображений. Рідні люди йому не вірять. Могла б теща приходити увечері допомагати Тетяні, поки він одужає. Так ні, лише б сваритися.
Коли про те дізналася мама Володимира, бідкалася, як допомогти сину. Адже живе далеко, та й на роботу ходить. Надовго приїхати не може. А то б допомогла Тетяні, бавилася б онуком. Адже давно вже його не бачила.
Вже декілька днів чоловік страждає. На роботі хоч ніхто не чіпає. Робить свою роботу і все. А вдома наразі сварки кожен день. Як тільки приходить Володимир додому, вислуховує дружину, який він ледащий став. Ладно б тільки дружина, але і теща не відстає, все сварить зятя. Куди подітися хоч на декілька днів чоловіку. Йому так хочеться спокою.
