Ми з Олегом одружені чотири роки. Він має свій бізнес, який розвивають удвох із другом. А я працюю в школі вчителем української мови. Дітей не маємо. Спочатку вирішили почекати, поки станемо на ноги, а згодом і тему дітей не підіймали. Мало часу пройшло, а ми обоє зрозуміли, що поспішили одружитися. Живемо неначе сусіди. Ми не сваримося, але й тяги одне до одного не відчуваємо.
Можливо ми б так і жили все життя поруч, коли б я не зустріла Івана. Виявляється, вони з моїм чоловіком знайомі давно, а я про нього дізналася тільки на вечірці, куди ми з Олегом пішли за запрошенням його друга. Там ми з Іваном познайомилися. Він весь вечір поглядав на мене, від чого мені було незручно. Адже я заміжня, і такі погляди мені не до вподоби.
Та вже зовсім скоро ми з Іваном стали зустрічатися. Спочатку як друзі, а потім я зрозуміла, що закохалася в цього чоловіка. Коли вдома сказала Олегу, що зустрічаюся з іншим, він повівся спокійно. Навіть допоміг мені збирати речі.
Ми не бачилися рік. За цей час я вдруге вийшла заміж за Івана. Ми живемо добре, скоро з’явиться малюк. Одного разу зустріла в парку Олега. Він ішов із Наташею, яка щойно закінчила школу. Ми зупинилися, розговорилися. Наташа не знала, як їй реагувати. До цього вона не знала, що Олег мій перший чоловік. А я в неї викладала українську мову.
Та згодом ми частенько стали зустрічатися на прогулянці. Виявляється Наташа також вагітна. Молода зовсім, та Олег так опікується нею, що я розумію, то кохання. Наташа часто запитувала в мене про Олега, чому ми розлучилися, а спілкуємось, як гарні знайомі? Таке життя, виходить так потрібно, щоб ми й надалі йшли по життю поруч.
Коли в мене народився син, ми взяли Олега хрещеним батьком. Наташа стала моєю подругою. Різниця у віці нам не мішає. Якихось вісім років. Я для неї як старша сестра. Приходиться все їй розповідати, навчати. З мамою у них не складаються стосунки після того, як вона вийшла заміж за Олега. Та ще її мама не розуміє, чому Олег спілкується зі мною, так сказати з колишньою.
Наташа поступила заочно в інститут, я їй допомагаю. Адже мала дитина і навчання, важко, та вони удвох із чоловіком справляться.
А я думаю, що нам з Олегом по життю йти поруч. Підтримувати одне одного як друзі. Я і випадків таких не знаю, але в нас так.
