Я зі своїм сином спілкуємося доволі часто. Ще з малих років між нами тісний зв’язок. Чоловік іноді ревнує мене до нього, говорить, що йому свої секрети син не розповідає, тільки мені. Воно так і є. Володя розповідає мені всі свої пригоди. Але після закінчення школи, син вступив в інститут, переїхав жити в гуртожиток. Говорить, що хоче починати жити самостійно. Та ми з чоловіком не проти. Звичайно у квартирі відчувається, що ми залишилися самі, іноді сумно. Але розуміємо, що таке життя. Син виріс і самостійно прокладає дорогу в життя.
На вихідний приїжджає додому. В такі дні я його рано будити не збираюся. Нехай виспиться у вихідний. Коли на його телефоні пролунав будильник, я тихенько забрала телефон на кухню. Через деякий час прийшло повідомлення, яке висвітилося на екрані. Те що встигла прочитати, зацікавило мене. Я не заглядаю в телефон сина, знаю пароль. Але того разу не втрималася. Весь час думала, що мій Володя маленький. Хоч і живе окремо, але потребує моєї допомоги.
Коли відкрила листування з дівчиною Інною, не такий мій син і маленький. З їхнього листування зрозуміла, що та дівчина вагітна. А син мені нічого не говорив. Я не стала говорити Володі про те, що заглядала в його телефон. Знаю, що так робити не потрібно. Говорити про те, що знаю про Інну, чи не говорити? Почекати, поки син сам скаже?
