У ту ніч усе почалося як завжди. Ми з дружиною спали, закутані в теплу ковдру, а наші діти семирічний синко і донечка, що ледве виповнився рік, мирно сопіли у своїх кімнатах. У домі панувала тиша, ніщо не віщувало лиха.
Годинник уже показував третю, коли раптом у спальню увірвався наш вірний хорт Барс. Він жив з нами вже вісім років розумний, добрий пес, справжній член родини. Ніколи не гавкав даремно, не ліз на ліжко. Але цієї ночі все було інакше.
Барс підбіг до дружини, поставив лапи їй на груди і почав тихенько гавкати. Це мене одразу насторожило. Він ніколи так не робив. Серце в грудях закалатало у темряві я ледве розгледів, як пес нависає над нею. На мить мене огорнув жах: що відбувається? Та раптом до мене дійшло і я швидко набрав номер рятувальників.
З коридору донісся дивний скрип, ледве чутний шелест. Я зрозумів: справа не в Барсі. Він став між нами і дверима ніби відчував, звідки йде небезпека.
Я миттєво розбудив дружину, показав, щоб мовчала, сам непомітно підійшов до дверей і почув хтось обережно крокує паркетом. Схопив телефон і викликав поліцію. Поки патруль їхав, ми сховалися з дітьми у ванній, а Барс стояв на варті біля дверей.
Ті сім хвилин здалися вічністю. Нарешті ззову роздався крик:
Поліція! Нікому не рухатися!
Двох злодіїв спіймали прямо в нашому домі. Виявилося, вони проникли через вікно у вітальні, сподіваючись винести все, поки ми спали. Але вони не врахували одного нашого Барса.
Він став справжнім героєм. Хто знає, як би все скінчилося, якби не він. Ми купили йому величезну кістку і наймякшу лежанку. Тепер він спить біля дверей нашої спальні і ми йому не перечимо.
Бо він наш вірний захисник.
