“Олеся, ну чого ти там забарилась?” промовив Микола, коли вона нарешті вискочила з хати. Вчилися вони в одному класі. “У школу спізнимося”.
“Гарячий чай налили, ледь не обпеклася”, відповіла Олеся, весело сміючись. “Та не спізнимося, недалеко ж”.
Жили вони по сусідству, через тин. Батьки добре ладнали, навіть жартували, що дітей варто звести, адже дружили вони змалечку.
Микола був єдиною дитиною у Галини й Івана. Мати душилася в ньому він їй уявлявся найкращим, розумним, чемним. Так воно й було. Олеся ж була тихою, скромною, але вміла шити, в’язати, готувати всьому навчилася від матері.
“От Олесю й треба нашому Миколі за дружину”, діловито казала Галина чоловікові.
“Якщо повінчаються, знесемо тин одним двором житимемо”, жартував Іван.
У селі всі вважали, що так і буде: одружиться Микола з Олесею. Вони завжди поруч. Хлопцеві Олеся подобалася, але без запалу просто добра подруга. Дівчина ж мріяла про більше.
У десятому класі з’явилася нова Марічка. Микола закохався з першого погляду. Темноволоса, з ямочкою на підборідді, а в очах смуток.
Вона з матір’ю Оксаною переїхала з міста після смерті батька. Той врятував сусідського хлопчика з річки, а сам не вибрався серце не витримало. Після похорону Марічка не могла дивитися на того хлопця.
“Мам, мені так бракує тата і я не можу бачити того” ніколи не називала його по імені.
Оксана здала квартиру й купила будиночок у селі, щоб утекти від болю.
Олеся зблизилася з Марічкою, дізнавшись її історію. Бачила, що Микола закоханий, але зла не тримала.
Час минав. Микола тепер зустрічався з Марічкою, що засмутило його матір.
“Синку, нечесно обманювати Олесині почуття. Ви з дитинства разом, а ця приїзжа затуманила тобі голову. Олеся господарка, а звідки ця Марічка невідомо”.
“Мамо, ти ж її не знаєш! І Олеся розуміє я нічого не обіцяв”.
Батько мовчав, але вступався:
“Галю, залиш хлопця. Його життя його вибір”.
“Його вибір? Зруйнує собі життя! А ти мовчиш, ніби він тобі не рідний”.
Свекруха Галини завжди її недолюблювала, навіть сумнівалася, чи справді онук її кров.
Після школи Микола і Марічка подали заяву до ЗАГСу. Одружилися тихо, без весілля.
Галина влаштувала скандал:
“Не пущу цю чужу в мій дім!”
Син зібрав речі й пішов жити до тещі. З батьками не спілкувався.
У армії Марічка приїхала до нього на присягу.
“Миколо, у нас буде дитина”, прошепотіла вона.
Він писав батькам вони не відповіли.
Повернувшись, зайшов до них. Галина пригостила горілкою, а потім нашіптала:
“Синок, та дитина не твоя. Як ти поїхав, до них хтось приїздив Люди кажуть, син на тебе не схожий”.
Микола, п’яний, схопив батькову рушницю й примчав до дружини.
“Ти мене обдурила!” кричав він, цілячись.
Галина, злякавшись, штовхнула його пострілу не було, рушниця виявилася незарядженою.
Оксана вигнала їх і замкнула двері.
“Нащо вона так зі мною?” ридав Микола.
Марічка з матір’ю й сином тієї ж ночі виїхали.
Галина була рада, але ніхто не прийшов на її “святкування”. Навіть Олеся.
“Тіточко, ви справді думаєте, що мені потрібен Микола? Я не буду брати участь у ваших підлостях”.
“Які підлості?”
“Ви звели наклеп. Він колись пробачить вас?”
Галина зблідла. Вона не думала про наслідки.
Микола запив. Друг Павло встряв:
“Годі! Твоя Марічка чесна. Це твоя мати мене просила брехати тобі про неї!”
Син повернувся додому чорний від люті.
“Тату, ти знав?” батько опустив очі.
“Я вам цього не пробачу”.
Він пішов жити до тещі. Працював водієм, не пив.
Одного дня зустрів Олесю.
“Я виходжу за Павла”.
“Вітаю. Він гарний хлопець”.
“Миколо, поїдь у Соснівку Там Марічка. Проси прощення”.
Серце стиснулося. Він рвонув за кермо.
Оксана сиділа на ґанку з онуком, коли під’їхав автомобіль. Марічка вибігла.
Микола впав на коліна.
“Марічко я без тебе помру”
Вони не повернулися в село. Іван навідувався до онука. Галина ніколи.
Оксана дивилася на їхнє щастя й думала:
“Якщо двом судилося бути разом жодні перешкоди не розділять їх назавжди”.
**Мораль:** Нікчемні інтриги руйнують родини, але справжнє кохання завжди знаА через рік, коли маленький Сашко вперше промовив “тато”, Галина, що непомітно стояла за калиткою, зітхнула й тихо пішла геть, усвідомивши, як багато втратила через власну запеклість.
