Коли я дізналася, що вагітна, не відчувала радості та піднесення. Перше, що відчула – страх перед майбутнім. Чи впораюся я з новою для себе роллю. На той момент мені було 17 років, як і батькові моєї дитини. Хлопець не захотів відмовлятися від свого майбутнього заради молодої сім’ї, тому залишив мене наодинці зі своїми хвилюваннями.
Подруги в один голос радили, щоб я позбулася цієї дитини. Казали, що я надто молода аби ставати мамою. «Ця дитина зіпсує твоє життя! Мало того, що ти не зможеш навчатися, так іще й заміж не вийдеш. Хто захоче брати тебе з причепом?» Таких подруг я послала якомога далі й вирішила, що таки народжуватиму. Я не заспокоювала себе марними надіями, що все буде прекрасно. Наперед здогадувалася, які труднощі на мене чекатимуть, тож свідомо пішла на такий крок.
Зараз я виховую свого синочка самотужки. Ми живемо на орендованій квартирі. Я багато працюю вночі, що вдень більше часу приділяти дитині. За малим приглядає сусідка, за це я їй допомагаю по дому та з покупками. Мені важко. Фізично, морально – по всякому. Я не пам’ятаю, коли востаннє щось собі купувала, могла поспати понад 4 години поспіль чи дозволити собі просто відпочити.
Та я ніколи не скаржуся на своє життя. Не хочу аби дитина бачила мої сльози. Мій Мишко знає, що у нього є лише мати, тому з дитинства росте відповідальним та войовничим. Я вчила його, що якщо тебе ображають потрібно давати здачі, а не підставляти «другу щоку». Якщо хтось поводиться з ним несправедливо чи навмисне ображає, Михайло без моєї допомоги постоїть за себе. Інші матуся нашого двору вважають, що я виховую свою дитину неправильно, адже заохочую його бути розбишакою. На такі зауваження я не зважаю. Я мати й знаю, як буде краще для моєї дитини.
Коли я бачу, що Михась не може з кимось поділити іграшку чи гойдалку, то ніколи не втручаюся, а просто спостерігаю, як він розв’язуватиме свою проблему. Зазвичай син домовляється з іншою дитиною. Трапляються випадки, коли йому навмисне не дають кататися чи виганяють з дитячого майданчика, тоді син не рюмсає й не біжить до мене ябедничати, натомість відстоює своє місце під сонцем.
Я не вважаю себе ідеальною мамою й знаю, що маю багато промахів. Проте не шкодую, що виховую свого сина відповідальним та самостійним. Навіть якщо через це стала вигнанцем серед інших матусь.







