Я щаслива жінка. На цей час мама п’ятьох прекрасних діточок та дружина найкращого у світі чоловіка. Все у нас у родині гарно, ми дружна, щаслива родина. Але я хочу розповісти одну дуже цікаву та дивну ситуацію, яка трапилася з нами чотири роки тому.
Коли я була вагітна четвертою дитиною, ми з чоловіком навіть не підозрювали, що з пологового будинку будемо виносити двох діточок. Хоча всю мою вагітність, дев’ять місяців лікар нам говорив, що ми чекаємо на одну дитину — хлопчика.
На той момент у нас було вже три синочки: найстарший, та близнюки. Ми вже тоді були багатодітною родиною, але коли дізналися про те, що я вагітна четвертим, то дуже сильно зраділи, не зважаючи на те, що четвертим у нас буде також хлопчик. Всю вагітність я ходила й уявляла, що коли виростуть мої синочки, то серед моїх п’яти чоловіків я буду здаватися принцесою, і вони будуть мене оберігати.
І ось настав день пологів. Ще вдома у мене почалися перейми. Я розповіла про це своєму чоловікові, ми швидко зібрали речі, сіли в машину і поїхали народжувати нашого четвертого синочка. Народжувала я добре. Ніяких ускладнень у мене не було. І ось, я лежу уже у себе у палаті, народила приблизно 15 хвилин тому та чекаю поки до мене привезуть мого синочка. Аж тут, раптом, до моєї палати заходить лікар, яка є моєю дуже гарною подругою.
Марина підійшла до мене, тримавши на руках маленьку дівчинку. Я спочатку трішки перелякалася, бо не розуміла, що відбувається, адже народжувала я сина. Та Марина мені все пояснила, що синочка мого скоро принесе до мене медсестра, а це маленька дівчинка, від якої відмовилася мама. Вона народила та одразу ж залишила її напризволяще.
Марина знала, що в цей день народжую я, а ще знала, що я обожнюю маленьких діточок і точно зможу погодитися на те, що вона мені запропонувала. Марина мені сказала що, через те, що я народжувала майже в один час з цією жіночкою, яка покинула цю дівчинку, то ми можемо оформити документи так, ніби я народила двійню, а цю дівчинку забрати додому і виховувати як рідну. Я аж розплакалася від такої пропозиції. Звісно, що ми з чоловіком погодилися виховувати нашу нову донечку, адже дуже любимо дітей і хочемо, щоб у неї життя склалося добре, тим паче, що ми зможемо їй в цьому допомогти.
Ось так ми йшли народжувати одного синочка, а вийшли з пологового будинку з двійнятками. А своїм діткам та нашим родичам ми просто сказали, що на УЗД просто не помітили нашої донечки.
