Коли я дізналася про те, що вагітна, то очікувала на те, що мій чоловік дуже зрадіє цій новині. Я відразу сфотографувала тест на вагітність з двома смужками та відправила це фото Олегу. Пройшло декілька хвилин, а відповіді не було. Я вирішила зателефонувати до чоловіка. Він відповів, що зараз дуже зайнятий, але повідомлення моє бачив. Я заспокоїлась, адже знаю яка відповідальна в Олега робота, тож стала з великим нетерпінням очікувати вечора. Приготувала святкову вечерю та стала уявляти як все пройде. В моїй уяві постала щаслива картина як ми з чоловіком уявляємо яким буде наше життя після народження дитини, яке ім’я ми дамо нашому синочку чи донечці. Я знаю, що Олег хотів почекати з дітьми, хотів спочатку назбирати трохи грошей, щоб купити автомобіль та пожити для себе. Але ж діти з’являються завжди вчасно.
Настав вечір, а Олега все не було. Я телефонувала до нього, а він не брав слухавку, а потім взагалі вимкнув телефон. До такого повороту подій я не була готова. Цілу ніч я не зімкнула очей, зранку я почала телефонувати до його батьків та друзів.
З’ясувалося, що Олег у батьків. Його мама сказала, що я безсовісна людина та навмисно завагітніла, щоб зіпсувати її сину життя і взагалі ще не відомо хто є батьком цієї дитини. У мене аж щелепа відвисла. Мене заспокоювало те, що з Олегом все добре, але той факт, що він не зрадів моїй вагітності та ще й дозволяє своїй мамі так зі мною розмовляти, мене дуже засмутив.
Я вирішила почекати деякий час, можливо, чоловік змінить своє рішення.
Пройшов місяць, але Олег не з’явився. Подруги радили позбутися вагітності, а я навідріз вирішила, що буду народжувати.
Одного разу в місті я зустріла свого колишнього однокласника. З Михайлом ми дуже дружили коли ще навчалися у школі. Після випускного він поїхав за кордон на навчання та ніхто про нього нічого не знав. А тепер це був змужнілий та статний чоловік. Лише його наївний погляд нагадував мені мого шкільного друга. Михайло дуже зрадів нашій зустрічі та ми зайшли в кафе, щоб поговорити. Присіли за столиком. І в цей момент нас побачила моя свекруха, її погляд говорив: “Я так і знала”. Я передчувала, що вона не пропустить цього моменту. Ми з Михайлом зовсім трішки посиділи в кафе, обмінялися номерами телефонів та попрощалися.
Як і передбачалось, ввечері до мене зателефонував Олег та звинуватив мене в усіх смертних гріхах. Я зрозуміла, що не повинна перед ним виправдовуватися, бо мені немає за що. Сказала йому, що дитина його та після народження її готова зробити тест ДНК. Олег промовчав та поклав слухавку.
Ми з Михайлом підтримували зв’язок, в такий момент мені потрібний був друг. Батьків моїх давно вже не стало, подруги зайняті своїми сім’ями. Михайло став для мене найближчою людиною та він знав усе про мою ситуацію.
Настав час народжувати. Коли на світ з’явився мій синочок, я була дуже щаслива. Вмить забулися всі неприємні моменти, пов’язані з Олегом та його мамою. Проте я до останнього надіялась, що мій чоловік забере нас з роддому. Цього не сталося. Знову мені на допомогу прийшов Михайло.
Тест ДНК підтвердив батьківство Олега, але в наших стосунках він нічого не змінив, бо я вже не могла йому довіряти. Коли Володимиру виповнився рік, ми розлучилися. Зараз я одружена з Михайлом та ми чекаємо на донечку. На відміну від Олега, Михайло сприйняв новину про мою вагітність дуже позитивно.
