Наші стосунки з Левом тривали два з половиною роки. Нас вважали дуже гарною парою та пророкували щасливе майбутнє. Батьки вже були впевнені, що не за горами весілля, тому навіть почали обговорювати хто що буде дарувати і скільки гостей буде запрошено.
Ми тихо усміхались та пояснювали, що поки не плануємо одружуватись, а тим більше дітей. Хотілось більше прожити життя для себе, побачити світ та що кінця реалізуватись в кар’єрі.
Проте один день змінив все моє життя. Одного ранку я прокинулась від того, що мене дуже сильно нудило. Я довго просиділа обіймаючи унітаз, а потім, трохи заспокоївшись, додала до незрозумілої нудоти ще й затримку.
Побігла в аптеку, купила тест, зробила його та переконалась – я вагітна. В думках пронеслось те, що я ще незаміжня, а для мене було важливим завагітніти й народити саме в шлюбі. Пронеслось й те, що ми навіть не планували найближчими роками дітей.
Але я вірила в Лева та вирішила все одразу розповісти. Коли він прийшов з роботи, я зробила йому смачної вечері, чаю та вже після трапези розповіла про вагітність. Коханий попирхнувся чаєм та, дивлячись на мене здивованим поглядом декілька десятків секунд, сказав:
– Які діти? Ми ж навіть одружуватись ще не планували… Я… Я не готовий до дітей зараз.
І тут я зрозуміла, що з одного боку він правий, адже ми не планували й не готувались до дітей. Він однозначно був шокований і так просто й швидко не міг прийняти факт вагітності.
А з іншого боку… Мені чомусь стало не по собі. Ніби я вже прив’язалась до згустку клітин, який навіть дитиною ще назвати складно. Проте відчуттів таки не змінити. Я пішла наступного дня на УЗД і там мені підтвердили, що я орієнтовно на першому місяці вагітності.
По приходу додому Лев став розпитувати що і як.
– Нічого, все добре. Виявилось, тест видав помилковий результат і я не вагітна. Це помилка, проста помилка. З ким не буває, правда ж?
Лев наче з полегшенням зітхнула, а мені на душі ще більш боляче стало. Тому через декілька днів я зібрала речі та переїхала жити до своєї тітки в інше місто. Леву нічого не сказала, окрім повідомлення, що нам треба трохи побути окремо.
Я не відповідала над дзвінки й повідомлення. Та й батьків з тіткою просила не розповідати де я.
Йшов час, я вже народила донечку Лолу. Тітка допомагала мені в найважчий час. Батьком записала Лева. Але ми далі не бачились.
Одного разу, коли я гуляла в парку з чотиримісячною донечкою, до мене зателефонувала мама та розповіла, що вже не може дивитись на бідолашного Лева, яки те і робить, що надзвонює їй та запитує про мене.
Він досі не знайшов собі іншої жінки, хоча ми не разом вже доволі довго. При цьому офіційно стосунки не розривали. Він не полишає надії зв’язатись зі мною та поговорити.
Чомусь, тоді моє серце тьохнуло та я вирішила повернутись в рідне місто. Спершу просто, щоб навідатись до батьків, а далі час покаже.
Ми зустрілись з Левом. Випадково, коли ми з Лолою гуляли в парку. Крихітка дуже була балакучою того дня і весело реготала. Лев помітив нас та підійшов. Ми поговорили. Він запитав, чому я збрехала, що дитини немає, а я сказала, що все через те, що він не був до цього готовий. Дитину я втрачати не хотіла і йому її нав’язувати також.
– Вибач, я справді сказав тоді дурницю, бо був дуже шокований, але… Зараз розумію, що без тебе моє життя порожнє. Та й як я можу відмовитись від такої схожої на мене крихітки?
Ми почали все з початку. Знову закохались один в одну, знову почали жити разом. А потім одружились. Зараз ми виховуємо чудову донечку разом. І повністю щасливі. Шкода, що не стало сміливості обом на чистоту поговорити та вирішити ситуацію спокійно. Без всяких цих інтриг та скандалів.
