Все своє життя я хотіла бути самостійно та забезпеченою. Ще з раннього віку я відкладала кошти на своє майбутнє. Батьки завжди сміялися, що головним економістом в сім’ї, є їхня донька. Зі школи я знала чого хочу від життя. Тому старалася розвиватися саме в цьому напрямку. Після закінчення університету я влаштувалася в хорошу компанію, а згодом відкрила власну справу. Я була хазяйкою свого життя, ніколи нічого не просила, і добивалася всього сама. Придбала собі будинок і недавно купила нове авто. Але все частіше я думала, що мені цього не достатньо, що потрібно задуматися про сімейне життя. Адже, на той момент мені було вже 31 рік.
З майбутнім чоловіком ми познайомилися на одні із конференцій по розвитку бізнесу. Олег мені відразу сподобався. Ми завели розмову і він запросив мене на побачення. Я наче розцвіла поряд з ним. Ми розуміли один одного з пів слова. Він працював програмістом в іноземні компанії, і згодом хотів відкрити власну справу. Ми прожили разом пів року, і Олег зробив мені пропозицію. Ми одружилися і я завагітніла. Олег був дуже уважний до мене, часто дарував подарунки, кожного дня свіжі квіти. Я була найщасливішою коханою дружиною, яка чекає на дитину від чудового чоловіка. Я була впевнена на всі сто відсотків, що Олег буде чудовим батьком для нашої дитини.
Одного разу до мене в гості прийшла моя сестра. Ми давно не бачилися, оскільки вона з чоловіком та дітьми живуть в іншому місті. Вона тут була у справах, тому і вирішила навідатися до мене заодно. Налила чаю, сидимо говоримо. Розпитую як там у неї справи в родині, як чоловік з дітьми. Вона якось тяжко зітхнула і почала жалітися, як їй важко тягнути все на своїх плечах. Чоловік їй практично не допомагає, діти для нього наче і не діти. Я була шокована чути це від сестри, адже я пам’ятаю їх ще до дітей, вони були дуже щасливою парою. Ввечері сестра повернулася додому залишивши мене в думках. Я ніяк не могла зрозуміти, як з такого люблячого чоловіка, міг стати такий не сім’янин. Через три місяці я народила, і переконалася в цьому сама.
Після того як мене мій чоловік забрав з роддому, його наче підмінили. Олег перестав бути тим люблячим і чудовим чоловіком, який був раніше. Він все частіше зривався на крик, його все не влаштовувало. То дитина голосно кричить, то їжа йому не така, то дитячі іграшки по всьому дому. З малюком він мені не допомагав, єдине що він робив, це наче б то ходив на роботу і забезпечував нашу сім’ю. Я ніяк не могла збагнути, де подівся той чоловік, за якого я погодилася вийти. Одного разу я не витримала, і виказала йому все, поставила перед фактом, або він закінчує з нитям і допомагає мені у виховані нашого малюка. Або я подаю на розлучення і він більше ніколи не побачить свого сина, як і його батьки. Через два дні він повернувся додому з величезним букетом квітів, і сказав що все зрозумів, що він був повним кретином і просить пробачення.
