Мені не пощастило рости у повноцінній родині. Батьки розлучилися, як мені виповнилося чотири роки. Тож скільки себе пам’ятаю батько живе окремо. Попри це між батьками збереглися теплі стосунки. Тато часто приходив до нас в гості на вихідні. Мама частувала його чимось смачненьким, а потім ми всі разом йшли гуляти.
Чому тато пішов з родини я не знаю. Влаштовувати допит мамі не хотілося, а запитати в батька соромилася. Коли я підросла, батько зізнався, що має іншу жінку. Її звали Стефа. Ми познайомилися. Мені б хотілося її ненавидіти, адже здавалося, що батьки розлучилися через неї, але не змогла. Стефа виявилася дуже доброю та милою жіночкою. Своїх дітей вона не мала, тому до мене ставилася з теплом та ніжністю.
Останнім часом мама з татом не спілкувалися. Мабуть, він розповів їй про свою нову жінку. Невже мати ревнувала? Словом вихідні я проводила у тата. Цього разу все сталося інакше. У п’ятницю ввечері батько за мною не приїхав. Це було дивним, адже він ніколи не пропускав наші зустрічі. Зателефонувавши йому на мобільний, почула, що абонент знаходиться поза зоною досяжності. Номера Стефи у мене не було. Хоч мама й не подавала виду, але я зрозуміла, що вона теж хвилюється.
Пересиливши себе, вона сказала мені одягатися. Ми поїдемо до них додому. Двері нам відчинили заплакана Стефа. Ми увійшли до квартири, батька там не було. Тоді вона розповіла, що тато потрапив в автомобільну аварію, коли їхав по мене. Вона саме приїхала додому взяти його речі та гроші.
У лікарню ми поїхали усі разом. Батько лежав на лікарняному ліжку й не подавав ніяких знаків життя. Я дуже злякалася за нього. Мама розплакалася. Лікар попередив, що біля тата можуть залишитися лише рідні. Оскільки Стефа з татом жили неофіційно, то залишилася мама. Нова пасія батька навіть слова не промовила, щоб заперечити. Мовчки взяла свою сумочку й пішла на вихід.
Весь вечір мати не відходила від тата ні на секунду. Тримала його за руку та повторювала, що все буде добре. Я відчувала її тривогу й зрозуміла, що вона все ще має почуття до тата.
Вранці лікар повідомив, що найстрашніше позаду, пацієнт точно піде на поправку. Ми щиро раділи цій новині. Коли тато прийшов до тями, то перше, що помітив заплакану маму біля себе. Схоже він здивувався, але випускати мамину руку зі своєї не поспішав. Я привіталася з ним та вийшла у коридор, щоб вони могли спокійно поговорити без мене.
-Ти нас всіх дуже налякав – зізналася мама. Далі почувся шорох, мабуть, вони обійнялися.
-Я радий, що ти тут, біля мене. Постійно чув, як ти повторювала, що все буде добре. Твій голос допоміг мені залишитися живим.
Далі тиша. Не знаю чому, але я була певна, що мама посміхається.
Розмовляли вони довго. Я вже втомилася намотувати круги по коридору. Коли повернулася, то побачила, як батьки обіймаються. З того дня в нашому житті все змінилося. Матір була біля батька поки його не виписали з лікарні. Далі почалася тривала реабілітація. Стефа все зрозуміла й не стала заважати. Вони з батьком розійшлися. Наші сімейні вихідні повернулися. Батьки почали зустрічатися чи не щодня. Одного разу навіть пішли до ресторану, мабуть, на побачення. Після того вечора батько переїхав жити до нас.
Я досі не знаю, чому вони розлучилися першого разу, але кохання між ними завжди залишалося на своїх місцях.
