Коли я починаю говорити про серйозні речі, типу переїзду, весілля, дітей, Арсен лише сердиться. Тоді ми сваримося і я вже думаю про те, щоб порвати з хлопцем. Але він повертається до мене з великим букетом квітів та красивими обіцянками, що все у нас буде добре, і вся моя рішучість кудись зникає

З Арсеном ми почали зустрічатися ще коли були студентами. Мої батьки були категорично проти мого обранця. Вони неодноразово повторювали, що я повинна його покинути, інакше не буде мені щастя. Мене ж така їхня поведінка лише обурювала, тож я щоразу ставала на захист коханого.

Почалося все після їхнього знайомства. Поки ми з мамою накладали на стіл, батько намагався Арсена розговорити. Ясна річ, що ми прекрасно чули про що вони говорять. Отож, питає він про його плани на життя, куди він планує йти на роботу, де хоче жити, чи думає робити весілля або ж ми спершу спробуємо пожити разом. Арсен на всі ці запитання відповідає однаково: «Не знаю», «Побачимо», «Не будемо забігати наперед»

Мій тато людина організована. Він звик все у житті планували та нести відповідальність за всіх людей, що його оточують. Тож така несерйозність Арсена його розлютила та засмутила. Решту вечора ми провели ніби на голках. От після цього батьки й залишили свій чесний відгук, що хотіли б бачити поруч зі мною чоловіка, а не «хлопчика», що ще не нагулявся.

Дійсно, Арсен любив погуляти. Кожних вихідних він витягував мене з дому, ми зустрічалися з друзями, їхали у незаплановані поїздки, танцювали до ранку або заливали у себе все, що можна й не можна. Арсен прогулював пари, не хвилювався за лекції та сесію й дуже часто не мав грошей на булку з чаєм. Влаштовуватися на роботу він також не хотів й взагалі не знав, чим зайнятися у цьому житті.

Якщо спершу я відчувала поруч із ним таку ж саму свободу, то з часом й сама задумалася, а що мене чекає далі? Ось ми зустрічаємося уже чотири роки й між нами досі нічого не змінилося. Шумні гулянки, веселощі та розваги. Коли я починаю говорити про серйозні речі, типу переїзду, весілля, дітей, Арсен лише сердиться. Тоді ми сваримося і я вже думаю про те, щоб порвати з хлопцем. Але він повертається до мене з великим букетом квітів та красивими обіцянками, що все у нас буде добре, і вся моя рішучість кудись зникає.

Не хочу визнавати це, але батьки мали рацію, коли просили не зв’язуватися з цим хлопцем.  Наразі я працюю, сама орендую квартиру, Арсен у мене періодично живе, інколи кудись зникає на кілька днів, а потім знову повертається. Я втомилася від цієї невизначеності й нарешті хочу почути якусь конкретику та Арсен знову годує мене обіцянками.

Інша б на моєму місці уже давно його покинула, а я не можу, бо кохаю усім серцем. Просто не знаю, що мені робити. Відмовитися від кохання й страждати, чи продовжувати стосунки із хлопцем, який живе одним днем й не думає про майбутнє?

Оцініть статтю
Дюшес
Коли я починаю говорити про серйозні речі, типу переїзду, весілля, дітей, Арсен лише сердиться. Тоді ми сваримося і я вже думаю про те, щоб порвати з хлопцем. Але він повертається до мене з великим букетом квітів та красивими обіцянками, що все у нас буде добре, і вся моя рішучість кудись зникає