Нещодавно я водила свою бабусю у лікарню на обстеження. Вона вже давно скаржилася на біль у серці, але все ніяк не могла зібратися духом, щоб піти до лікаря. Я бабусю дуже люблю й хвилююся за її здоров’я, тож відпросилася з роботи й сама повезла стареньку.
Дорогою додому вона помітила свою стару знайому, попросила зупинитися та підвезти її. Баба Люба виглядала молодше своїх років. Вона була така жвава та енергійна, що й мене зарядила якимось позитивом. Бабусина знайома наполягла на тому, щоб ми зайшла в гості на чай. Відмовлятися було некрасиво, тож ми погодилися.
Жила баба Люба у невеличкій квартирі, що дісталася їй у спадок від батьків. Ремонт тут робився, мабуть, ще за часів її дитинства, але жінка на те не зважала. Так само як і не звертала уваги та побиту плитку у ванній та шари жиру на кухонній плиті.
Вони з бабусею почали говорити про життя, здоров’я й господарка будинку зізналася, що ні на що не скаржиться. «Я почуваю себе прекрасно й не звертаю уваги на вік. Це всього лишень цифра, яка немає ніякого значення, коли в душі я вічно молода!» Моя бабця запитала у неї про пенсію, мовляв, що вона мало отримує раз живе в таких умовах. Баба Люба махнула рукою та посміхнулася.
Її філософія життя доволі проста – для чого витрачати свої сили та гроші на те, що немає абсолютно ніякого значення. «Коли я помиратиму, то не думатиму про те, які шпалери поклеєні на моїй кухні й точно не турбуватимуся, що залишу комусь стару плитку у ванній кімнаті. Справжнє значення мають щасливі спогади. Я почала подорожувати. Відкладаю пенсію, чекаю на гарячу путівку, а потім зриваюся з місця та їду у нові місця. Знали б ви яке це прекрасне відчуття задоволення та свободи!»
Вони ще довго розмовляли про все вадливе й не важливе, а я зосередилася на словах цієї бабуні. Мені 28 років, переважну більшість часу я проводжу на роботі. Усі зароблені гроші відкладаю на покупку своєї квартири. Я жодного разу не була за кордоном й навіть не можу вирватися за місто на шашлики з друзями. Коли настане мій час, про що я згадуватиму на смертному одрі. Можливо філософія баби Люби не така вже й божевільна. Ця жінка вміє насолоджуватися кожною хвилиною і я хочу бути схожою на неї.
