Я й сам читав багато історій про невдячних людей, яким не варто поступатися місцем, але ніколи не думав, що сам потраплю у таку історію!
Компанія, у якій я працюю знаходиться у двох містах одночасно. Оскільки я права рука керівника, то нерідко змушений їздити у відрядження в інше місто. Звичайно, я міг би користуватися послугами літаків, але не дуже їх люблю, тим паче поїздом мені також зручно їхати, враховуючи той факт, що мене завжди попереджують наперед про поїздки і я встигаю взяти собі білет з місцем знизу.
Власне, так само склалось й останнього разу. У своєму місці я спокійно розклався на нижньому ліжку й під ним склав всі свої речі, а вже на наступній зупинці у купе прийшла сім’я. Чоловік почав мене прохати, щоб я звільнив нижнє місце, щоб і дружина, і дитина, знизу лягли, мов мені нескладно і тому подібне. Я щиро не хотів цього робити, але було шкода жінку й вирішив, що це дійсно нічого мені не вартуватиме, і на верхній зручно буде.
Але я погодився лише з тією умовою, що вони мої речі залишаться під низькою полицею. Вони погодилися, і поки вони прийнялися розкладатися, я пішов у туалет, а коли повернувся, то побачив, що всі мої речі лежать зверху й вся сім’я навіть не дивиться на мене, ніби вони нічого не робили.
Мене це дуже розізлило і я пішов за провідником. Він прийшов й попросив, щоб ті повернули мені моє місце й пояснив, що вчинили вони неправильно. Через кілька зупинок вони вийшли, а я продовжив свій шлях.
На їхнє місце прийшов молодий хлопець, дівчина та бабуся. На нижньому розмістилась дівчина та бабуся почала просити мене, щоб я її місце звільнив. І я знову допустився тієї ж помилки. Доки я їв у сусідньому вагоні, повернувшись, побачив, що на моєму місці сидить молодий хлопець, як виявилось внук бабці, а речі мої знову зверху, хоча й цього разу я ставив це єдиною умовою.
Я знову пішов по провідника. Цього разу він уже з мене сміявся, мені й самому було смішно з цього абсурду.
І як після цього допомагати людям?
