Коли я почала зустрічатися з Андрієм, він вже був розлученим. Від першого шлюбу у нього залишилася донька Владислава. Про свою першу дружину говорив без охоти. Наскільки я зрозуміла, вони розлучилися через її жагу до грошей. Скільки Андрій не заробляв, їй було все мало й мало. Чоловік працював на двох роботах, сильно втомлювався, а замість підтримки та подяки, чув лише докори. Не витримав більше такого життя й пішов від дружини. Про дочку не забував, кожного місяця оплачував аліменти.
Розписалися ми досить швидко, адже зрозуміли, що це кохання. Андрій одразу зізнався про свій невдалий перший шлюб, тому жодних таємниць між нами не було.
Його донька Влада мені здалася досить приємною та хорошою дівчинкою. Я хотіла мати гарний стосунок із дитиною свого чоловіка, тому одразу спробувала подружитися з нею. Влада відповіла взаємністю.
Наші відносини сильно змінилися, коли я завагітніла. Спершу ми нічого Владі не говорили, а потім вона сама побачила як сильно у мене виріс живіт. Запитала, чому так сталося, я пояснила, що всередині наша дитинка. Влада сильно розізлилася й вдарила мене по животі. Я покликала Андрія й наказала негайно відвести доньку до його колишньої дружини.
Добре, що з моєю дитиною все було в порядку, але після тієї ситуації Владу до себе ми більше не брали. Його колишня просто оскаженіла. Почала приходити до нас додому, кричати під дверима, що я розлучниця. Відьма, що не дає татові бачитися з дитиною. Вона приходила не сама, брала з собою дитину, щоб та плакала під дверима й чоловік чув страждання доньки.
З того часу минуло багато років. У нас з чоловіком народився син, а через три роки й донечка. Мої діти з його першою донькою не спілкуються, тому що я не дозволяю. Я дотримуюся думки, що їм варто самостійно прийняти рішення, коли підростуть, а поки нехай все залишається на своїх місцях.
