Рік тому мій тато нарешті отримав довгоочікувану квартиру і я переїхала в місто. Нове житло було доволі просторим і мені було аж забагато місця. Та спочатку було важко звикнути до нової обстановки.
Все моє життя залишилося там, в селі. Всі друзі, знайомі, рідні, захоплення. І ось моя подруга одного разу прийняла рішення також переїхати до міста. Я була неймовірно щаслива. Нарешті у моєму житті хоч якась радість. Разом нам буде легше пристосовуватися до всього нового.
Я відразу ж запропонувала Ілоні пожити у мене. Місця вистачить, разом буде цікавіше жити і подружці буде економніше, адже ми не візьмемо багато грошей за оренду кімнати.
Я знала, що Ілоні буде важко пристосуватися до нових умов життя, адже вона ніколи раніше не заробляла грошей і поки не знала, з чого почати. Тож за перший місяць проживання грошей я не взяла, а навіть вклалася, бо купила для неї новенький диванчик.
Поки подружка перевозила речі, я почала шукати їй роботу. Мені сподобалась вакансія офіціантки у ресторані, адже він був пристойним і там гарно платили. Тож я записала Ілону на співбесіду.
Та дівчина приїхала і з порогу заявила, що ніякою офіціанткою вона працювати не буде, навіть співбесіда не треба. Я не стала сперечатися з нею. Все в її руках, нехай шукає сама. Та пройшов місяць таких пошуків, а нічого не змінилося.
І ось Ілона принесла чудову новину. Її взяли працювати в салон краси. Зарплатня не сильно велика, та приємний графік. Вона мала багато вільного часу і я думала, що цей час вона також витрачатиме на якісь підробітки, та цього не сталося.
Я працювала 5 днів в тиждень, а Ілона лише 3, інколи 4. При цьому, повертаючись додому, я спостерігала таку картину: гора немитого посуду, пил, сміття, а Ілона просто собі відпочивала. В кімнату нового нічого не купувалося. Всі продукти, куповані нею, були дешеві і відповідно низької якості.
І взагалі мене дратує, коли людина нахабніє і навіть елементарно не прибирає в квартирі, не готує, хоча у неї є на це час. Я приходжу пізно і втомлена, стаю готувати вечерю, в той час як подруга їсть лише напівфабрикати, поки я щось не приготую смачне.
Тепер я розумію, що одна справа дружити з людиною, а інша справа жити з нею, це колосальна різниця, а в моїй нагоді справжній кашмар.
Так ми прожили доволі багато часу. Поки у моєму житті не з’явився коханий. Через пів року ми вирішили з’їхатися і я б запропонувала переїхати до мене, адже квартира велика і пуста, та що робити із Ілоною? Вигнати її було б неправильно, адже я сама її сюди запросила, та і жити втрьох ми не можемо. Тим більше, коли Ілона навіть не може мінімально дотримуватися порядку.
