Вікторія і Кирило одружилися ще чотири роки тому і їхньому сину наразі два рочки. Відразу після народження малюка дівчина пішла в декрет. Кирило ж продовжував працювати, щоб прогодувати сім’ю. Та от зарплатня його була не дуже великою.
Буквально вистачало, щоб виплатити місячну суму по кредиту за квартиру і на прогодування малого. Ні більше, ні менше. А останнім часом ще й батьки чоловіка почали випрошувати у нього гроші.
Віка каже, що вони завжди старались допомогти і її батькам, і батькам чоловіка, та от за останні пів року такі прохання про фінансову допомогу стали нестерпними.
«Раніше ми обоє працювали, не мали кредиту і я сама нагадувала Кирилу, щоб надіслав трохи грошей рідним. Та і на кожне свято ми дарували щось вартісне. Якусь гарну, якісну побутову техніку. А зараз у нас просто немає можливості їм допомагати. Нам би ще хтось допоміг. Було б круто.
Вже мовчу про те, що я на свої потреби давно наплювала. Ні нової косметики, ні одягу. Якось навіть жалілась чоловікові, та він покрутив пальцем біля скроні і дав мені зрозуміти, що цю тему більше ніколи піднімати не треба.
А щодо його батьків. Чому їм не може допомогти молодший син? Артем поки неодружений, працює на престижній роботі і гарно заробляє. Логічніше було б просити допомоги у нього, а не у нас із купою кредитів і проблем. Тим більше Артем живе із батька, то нехай допомагає, хоча б комунальними.
Та і взагалі хіба вони всі не помічають, що ми в скрутному становищі? Мої батьки, наприклад, стараються як можуть. Хоча також мають дуже багато своїх «заморочок». Одного разу я хотіла поговорити із чоловіком про цю всю ситуацію, та він ніби не чує мене. Сказав, щоб я тримала язик за зубами і навіть не думала говорити щось про його батьків, оскільки сама сиджу вдома і на сім’ю грошей не приношу.
Ці слова мене зачепили і дуже сильно образили. Як можна таке говорити? Поки я не народила дитину, то так само працювала і заробляла для нас. Хіба я сама планувала вагітність? Кирило насправді хороша людина і я вірю, що таку грубість він сказав мені через втому і усвідомлення безвиході. І я надіюсь, що після цього він зробить високо та перестане старатися заробити на дві сім’ї.
Не знаю, як далі жити. Може, взагалі розлучитися із чоловіком, який мої потреби вважає примхами, а батькам віддає останнє? Я думаю, що рано чи пізно моє терпіння закінчиться і настане момент іти з цієї божевільні.
