Коли я прийшла працювати на фірму, мій начальник мені відразу не сподобався. Такий собі самозакоханий чоловік. Дивиться на мене, неначе роздягає. Такі його погляди мені не подобалися, і я намагалася менше потрапляти йому на очі. Але всі мої співробітники помітили його погляди. Говорили, що я подобаюсь Ярославу Івановичу. Я на те не звертала уваги. Адже в мене є молодий чоловік, з яким живемо останніх два роки.
Олег заміж мене не зве, але й не йде від мене. Останнім часом стосунки між нами погіршали. Причини не можу сказати, сама не розумію, чому так сталося. Коли перед новорічними святами в нас організували свято, я просила Олега, щоб він пішов зі мною. Чоловік відмовився, через що ми дуже посварилися. Олег вкидав свої речі в валізу і говорив, що йде. Що давно потрібно було піти, а він все не рішався те зробити. Наразі така нагода є.
Коли залишилася одна, довго сиділа плакала. Вже скоро час іти на свято, а я з червоними очима, і одна. Як там з’являтися? Та потім вирішила піти, нічого не втрачаю. Адже все одно втрачено, Олег пішов від мене. Навіть причину не вказав, чому так поступив. Знайшов привід для сварки й втік.
Коли прийшла, Ярослав Іванович з’явився поруч. Ми разом веселилися, танцювали. Пішли з гулянки останніми. Ярослав проводжав мене додому. Біля дверей моєї квартири ми довго цілувалися, а потім впустила його до себе. Коли на ранок проснулася, побачила поруч свого начальника. Розуміла, якби вчора менше пила, то цього б не сталося. А так соромно йому в очі дивитися.
Та Ярослав проснувся щасливий. Він говорив, що з першого погляду закохався в мене. Тільки йому сказали, що в мене хлопець є, тому не намагався залицятися. Але коли я прийшла на свято одна, вирішив не втрачати свій шанс.
На роботу ми прийшли окремо. Довго не показували співробітникам, що ми разом. Та все ж таки якимсь чином вони дізналися. А ми перестали ховатися. Наразі я щаслива. Ярослав той чоловік, який мені потрібен. Якби тоді Олег не кинув мене, то ми б і до цього часу просто спостерігали б один за одним.
