Я єдина донька своїх батьків, вони давали мені все найкраще: я мала новий та стильний одяг, відвідувала гуртки, які мені подобались та потім вступила туди, куди хотіла.
Коли я привела додому свого нареченого, батьки раптом запротестували проти мого вибору. Вони в один голос повторювали, що не такого чоловіка уявляли поруч зі мною. Микола родом з села простий та добрий хлопець. Він підкорив мене своєю щирістю та добрим ставленням до мене. Дізнавшись, що я з багатої сім’ї, він не став акцентувати на цьому увагу та сказав, що не збирається брати гроші в моїх батьків, а хоче заробити на прожиття сам.
Але в батьків на мене були інші плани. Вони почали згадувати скільки всього вони для мене зробили, казали, що тепер я їм винна. Річ у тім, що вони давно вже домовилися зі своїми друзями, що я вийду заміж за їх сина. Змалечку ми з Олексієм знайомі та батьки жартома називали нас нареченою та нареченим. Я тоді не сприймала серйозно їхні жарти. Але, як відомо, в кожному жарті є лише частина жарту, а все інше правда.
Проте я була твердо впевнена у своєму рішенні та стояла на своєму. Батьки на мить відступилися від своїх планів та дали згоду на знайомство з батьками Миколи. Це було дуже незвичне знайомство. Здавалося, що між собою зіткнулися два світи та люди зовсім іншого світогляду. Батьки Миколи приїхали в гості до нас та вже з порогу оглядали мій дім з широко розплющеними очима. Це помітила моя мама та, коли гості пішли, звинуватила батьків Миколи в меркантильності. Казала, що вони вдало прилаштували свого синочка.
А батько казав, що Микола мене не кохає, йому потрібні мої гроші. Я сказала, що після весілля ми переїдемо в село та Микола сам зароблятиме на прожиття, додала, що коханий дозволив мені сидіти вдома та займатися творчістю. Фінансове забезпечення сім’ї він бере на себе. Батьки аж за голову взялися після таких слів.
– Доню, як же ти зможеш жити в селі після того, як увесь час перебувала в розкоші? – запитала мама.
– Ти повернешся до нас вже через місяць такого життя, – підтримав маму батько.
Проте мене вже було не зупинити, ми зробили невеличке весілля. Батьки хоч і були присутні, але увесь час крутили носом та не дали на святкування ні копійки. Як подарунок на весілля вони відкрили для мене банківський рахунок, доступ до якого видали тільки мені. Сказали, що не дозволять, щоб я померла з голоду.
Пройшло трохи часу. Так, мені було дуже незвично жити в селі, але Микола не примушував мене робити сільську роботу. Увесь свій вільний час я проводила малюючи картини з сільських пейзажів, а їх там було дуже багато один кращий за інший. Непочатий край роботи. Коли була погана погода, то я працювала вдома.
Невдовзі я дізналася, що вагітна. Думаю, що ця дитина поставить крапку в нашому непорозумінні з батьками. Останній раз ми бачилися на нашому з Миколою весіллі, а решту часу батьки зберігали горде мовчання. Тепер є привід возз’єднати нашу родину. Адже я знаю, що вони мене люблять та рано чи пізно приймуть Миколу як мого чоловіка. Я поки не наважилася зателефонувати до батьків, але коли випаде слушна нагода, то обов’язково зроблю це.
