Коли я народився, мама була ще геть молодою. Вони з батьком познайомилися в школі, а після її закінчення вона завагітніла. Мамині батьки були проти того, щоб мама народжувала. Вони сказали, щоб вона робила аборт. Вони хотіли, щоб їхня дитина влаштувала для себе геть інше майбутнє. А не няньчилася з дитиною. Закінчила університет, влаштувалася на гарну роботу, знайшла красивого і багатого чоловіка. Тому коли вона сказала про те, що вагітна, її батьки вигнали її з дому. Сказали, що ніколи не приймуть її дитини та зятя. Мама була у відчаї. Але на цьому її тяжка доля не закінчилася. Після мого народження мій названий батько покинув маму, йому не потрібен був тягар у вигляді дружини та дитини. Він сказав, що ще не готовий до сімейних відносин і хоче влаштувати себе в житі. Більше мама його не бачила.
Мама була дуже сильною жінкою. Коли її всі покинули, вона залишилася з малою дитиною на руках, вона не здалася, не віддала мене до дитячого притулку, а виростила хорошого сина. Їй пощастило, вона знайшла кімнату яку здавала похила пенсіонерка, баба Ліда допомогла мамі, впустила у свою квартиру. Допомагала мамі з вихованням. Коли мама тяжко працювала, баба Ліда няньчила мене. В неї не було своїх дітей, тому вона була лише рада, коли в її житті з’явилися ми з мамою. Мама працювала на двох роботах, щоб прогодувати нас. Вона дуже хотіла дати мені все найкраще. Я дуже вдячний мамі за всі її сили та виховання. Як би не вона, не знаю ким би я виріс.
Мами не стало коли мені було шістнадцять років. Вона тяжко захворіла, а коштів на дороге лікування в нас не було. Опіку наді мною взяли мамині батьки, в них просто іншого виходу не було. Але жити з ними я не став. Я відразу сказав їм, що вони для мене ніхто і жити з ними я не буду. Після смерті мами я вирішив, що зроблю все, щоб добитися в житті чогось. Я вчився і паралельно працював. Я старався з усіх сил, щоб чогось добитися. Я закінчив університет і влаштувався в міжнародну компанію. Робота мені подобалася та оплачували гарно.
Коли мені виповнилося двадцять вісім років, я мав власну квартиру в центрі міста і виплачував кредит на нове авто. Якось одного разу, мені зателефонував мій батько. Я був дуже здивований, не очікував коли-небудь його почути. Він попросив зустрітися. Я думав, що батько хотів попросити вибачення за всі роки своєї відсутності. Але коли ми зустрілись, він почав жалітися на своє життя. Навіть не сказав, що йому жаль, що покинув нас з мамою, не запитав де мама і як вона. Я дуже розізлився на нього. Я слухав, як йому тяжко жити, як його дістала його нова дружина. Виявилося, що він хотів попросити в мене грошей, бо в нього купа кредитів. Я мовчки вислухав його, єдина думка яка не покидала мене всю розмову «невже ця людина може бути моїм батьком!». За всі роки, він навіть не запитав про маму, про те, як я живу. Я просто встав і попросив більше ніколи мене не турбувати. Мені було прикро, що мама зустріла саме такого чоловіка і саме він був мої кровним батьком.
