Ми з чоловіком не вирізнялися поміж інших подружніх пар. Все як і у всіх. Кредит, діти, робота, тривожні думки перед сном. Добре, хоч не сварилися. Так ми привчилися ще на початку стосунків все обговорювати та спільно приймати рішення.
Ось уже 25 років, як живемо душа в душу. Діти виросли, старший син за кордоном живе, молодша дочка в столиці навчається. Якось Арсеній, малий наш, запропонував батькові розпочати власну справу. Переганяти та розмитнювати автомобілі. Ми порадилися, а я й кажу, чого не спробувати?
Рік, два й ось у чоловіка вже власна конторка, є постійні клієнти, відгуки та довіра. Грошей ми більше не потребували. Я пішла з роботи, взялася за свою давню мрію – вирощувала кімнатні рослини. Чоловік теплицю відповідну зробив, дав грошей на початок. Спершу садила для себе, потім друзям та знайомим роздаровувала, поки не подумала, а чого б і собі не зайтися ділом.
Попросила в коханого грошей на старт. Орендувала приміщення, закупила стелажі, оформила спеціальну кімнату для квітів. Розв’язали усі організаційні моменти й святкували відкриття. Я не можу сказати, що почала працювати, радше я почала отримувати гроші за своє хобі.
Єдиною проблемою було добиратися в місто. Чоловік постійно зайнятий своїми справами, не завжди може мене підвести. Ми ж жили за містом, тож доводилося користуватися громадським транспортом, але частіше винаймати таксі. Усе це незручно. Попросила чоловіка знайти мені водія й він не заперечував й одразу запропонував кандидатуру сина свого партнера по бізнесу.
Коли я вперше побачила Давида, серце шалено закалатало в грудях, тіло сиротами покрилося, дихання пришвидшилося. Зі мною такого ще ніколи не було. Списала на якесь хвилювання, адже не кожного дня мене на роботу особистий водій везе. Дорогою лише поглядала на молодого хлопця, його красиве обличчя, струнке тіло. Знову зробилося спекотно та дурно.
Давид також молодець! При кожній зустрічі такий милий та галантний. Двері відкриває, широко посміхається, компліменти щодо моєї зовнішності робить, всіляко намагається доторкнутися, то руку подавши, то за талію приобнявши. Я відчуваю себе 16-річною дівчиною, яка вперше закохалася.
Чоловік зміни одразу помітив. Каже, що я наче помолодшала й знову блиск в очах з’явився. Обманюю його, що це все через улюблене заняття, а насправді розумію, що причина в іншому. Що найгірше, нещодавно Давид також зізнався, що має до мене заборонені відчуття. Ми мало не поцілувалися! Я досі тремчу, коли про те згадую.
Думаю, що потрібно негайно знайти іншого водія й забутися про заборонений плід, але як пояснити чоловікові своє бажання звільнити Давида, коли він майстерно виконує свою роботу. Та й, якщо бути відвертою, я не зможу пересилити себе й забутися про цього молодого та спраглого юнака. Розумію, що це неправильно, нечесно, гріховно, але пересилити себе непосильна задача.
