Коли я вперше побачив маму за стільки років я сказав, що вона нам більше не потрібна. Мене ростив батько i ми з ним добре впоралися і без жінки яка хоче називатися моєю мамою.

Моя родина – це тато. Він мене ростив з малих років. Мама мене покинула коли мені було чотири роки. Я практично її не пам’ятаю. Лише деякі обриси обличчя і на тому й все. Раніше я часто запитував про маму, просив в батька розповісти про неї хоч щось, але тато говорив, що вона нас покинула і на тому мова закінчувалася. Вдруге тато не одружувався. Напевно не хотів ще раз пережити втрату коханої людини. Йому якось по житті не щастить. Своїх батьків він також не знав. Його батько пив, і рано пішов з життя, а мама знайшла якогось іноземця і вирішила влаштувати собі краще життя, втекла з ним за кордон. Тому тата виховувала бабуся. Він виріс дуже хорошою людиною. Своїх бабусю і дідуся я також не знав.  

Про матір мені розповіла тітка Іра, татова двоюрідна сестра. В неї своїх дітей не було, тому вона практично замінила мені матір. Тітка Ірина розповіла, що батьки зустрілися в університеті коли вчилися, потім одружилися. Планували спільне майбутнє, а коли з’явився я, то тато почав важко працювати, щоб прогодувати сім’ю. Він часто їздив у відрядження, тому я залишався сам один з мамою. Але тато завжди старався провести вільну хвилину разом з нами, він любив мене та маму. Ми іноді їздили з татом у відрядження. Тому бувши маленьким, я відвідав практично всі країни Європи. Чому ж мама покинула батька, запитаєте ви? Я теж не можу зрозуміти й досі. Виявляється моя мам була вітряною панянкою. Тому коли тато був у відрядженні, вона крутила роман за його спиною. Виявляється для неї було замало уваги, і коли тато про це дізнався, вона помахала ручкою і сказала, що знайшла для себе кращого чоловіка і краще життя. Їй надоїло бути домогосподаркою і чекати як собачка свого чоловіка. А те, що тато старався для всіх, вона не брала до уваги. Мені було соромно, що в мене така матір. А ще більше мені було шкода батька. Адже, після того, як мама його покинула, він знайшов другу роботу і зайнявся вихованням сина самостійно. Я щасливий, що батько виростив мене таким. Кращого тата і годі шукати.  

Оскільки він часто їздив у відрядження в країни Європи, вчитися мене відправили за кордон. Іноземні мови давалися мені досить легко. Тому вчитися я поїхав в Чехію. Там навіть для іноземців освіта безкоштовна. Чеська мова нагадувала чимось і нашу і польську. Тому далась вона мені досить легко. В Празі я закінчив університет на відмінно. Мені подобалось це місто, тому я планував надалі там залишитися. Після того, як я поїхав вчитися, тато зайнявся старою роботою і тепер знову літає у відрядження по Європі. Він часто в мене гостить, тому мені навіть не доводиться їхати додому. Але я дуже сумую за тіткою Іриною, але тепер є чудесні способи зв’язку, тому ми практично кожного дня розмовляємо по відеозв’язку.  

В Празі я знайшов своє кохання. Наталка була також українкою, приїхала в Чехію на заробітки та знайти кращого життя. Вона була дуже хорошою дівчиною. Ми разом вже близько року, тому на Пасху я планував приїхати в Україну і познайомити її з татом і тіткою Іриною. Я планував зв’язати своє життя з тією кароокою, голосистою красунею. Як я і думав тато був задоволений моїм вибором, як і тітка Ірина. Ми планували влаштувати невеличке свято на честь знайомства та свята. Як у двері подзвонили. Я пішов відкривати, гостей ми не чекали, всі рідні мені люди знаходилися вже у квартирі. На порозі стояла жінка, незнайома мені жінка. Але щось мені підказувало, що я її десь бачив. Вона подивилася мені в очі й заплакала: «Привіт синку, ти так виріс!». А я дивився на цю жінку, і не міг зрозуміти, що вона тут робить. За спиною роздався голос батька: «Що ти тут забула? Чого тобі треба?» – холодно запитав тато. «Я лише хотіла побачити сина. Синку це я, твоя мама». Я дивився на цю жінку, і в мені не було нічого – ні жалю, ні злості, нічого. Ця жінка була для мене просто чужою, я не знав хто це. Я подивився на неї та байдуже відповів: «Матері в мене немає, вона давно покинула нас. Я не знаю хто ви. І прошу вас покинути наш дім і більше не приходити». І закрив двері. Мені не було жаль тієї незнайомої жінки. Всі дорогі та рідні мені люди, були тут зі мною, а всі інші мене не цікавили.  

Оцініть статтю
Дюшес
Коли я вперше побачив маму за стільки років я сказав, що вона нам більше не потрібна. Мене ростив батько i ми з ним добре впоралися і без жінки яка хоче називатися моєю мамою.