Коли я вийшов із маршрутки, я побачив свою маму вона сиділа на тротуарі біля підземного переходу і жебракувала. У той момент у мені все перевернулося. Ми з дружиною Остапою не могли знайти слів обидва були шоковані до краю. Ніхто з нашої родини навіть не здогадувався про це.
Мені сорок три, мамі шістдесят сім. Ми обоє живемо у Львові, але в різних районах. Як і більшість літніх людей, мамі давно потрібен догляд. Але вона навідріз відмовляється переїжджати до мене вся причина у її чотирьох кицьках і трьох собаках, які живуть у неї вдома. Мама навіть підгодовує всіх бездомних тварин з Навроцької вона серцем боліє за кожного хвостатого.
Усі гроші, які я даю їй а це, повірте, чимало гривень мама витрачає або на корм, або на ліки для звірів. Я і сам приношу їй усе необхідне: їжу, медикаменти, оплату за комуналку. Знаю добре: жодної копійки з мого переданого вона на себе не використає.
От недавно ми з Остапою були в гостях у мого товариша Андрія. Додому вирішили дістатися маршруткою. І якраз коли я вийшов на зупинці біля Сихова, побачив маму зі склянкою біля підземки просила милостиню. Я схопився за голову. Дружина оніміла. Вона ж знала, що чималі гроші з нашого сімейного бюджету йдуть мамі.
У голові за мить закрутились думи: На що ж ти, мамо, ті гроші витрачаєш? Все стало ясно: вона збирає людям на очах гроші для своїх песиків і кицьок, аби було чим їх годувати, чим колоти щеплення.
Важко уявити сором, який я відчув. Якби це хтось побачив з наших знайомих, вони б подумали, що я син-невдаха, кинув матір напризволяще. Тепер я сам ходжу по всіх районах, шукаю маму, пояснюю, що цього робити не можна Вона після моїх вмовлянь стала ховатися й жебракує так, щоб я не знайшов.
Цей випадок навчив мене: навіть найближча людина здатна на несподівані вчинки заради тих, кого любить. Справжня любов це готовність жертвувати всім, навіть собою, якщо того потребує чийсь беззахисний світ.
