Сталось це три роки тому. Тоді я ще вчився в восьмому класі.
Я завжди допомагав своїм батькам вдома. В нас були розподілені обов’язки, тому це не було складно.
А ще я часто приглядав за своєю молодшою сестричкою. В нас з нею десять років різниці. Вона наче й маленька і всього одна іграшками грається, але виходило так, що вся хата була в них.
Не знаю, як в неї це виходило, але всі іграшки були всюди. Навіть в унітазі часто плавали. А ще я якось знайшов іграшку на люстрі. Поняття не маю, як вона там опинилась, але Ліна не пояснювала, скільки б не розпитував.
Так от. З певного періоду мама стала просити, щоб ми залишались з Ліною десь на дві-три годинки. Так вона просила по декілька разів на тиждень.
Тато став час від часу запитувати, чи може вона хоча б один день не піти, але мама знала, що не може, адже поверталась вона щоразу дуже щасливою та в піднесеному настрої.
Тато ж дуже злився. Весь час через ці її походи кудись був дуже роздратований і його краще не запитувати ні про що. І не чіпати взагалі.
Якось я запитав тата, коли мама збиралась знову кудись піти:
– Тату, а куди мама ходить весь час?
– До коханця, вона, бігає. А куди ще ж може ходити? – злісно відповів тато так, щоб мама точно почула.
Після того я вирішив не запитувати більше при мамі про таке. Але про коханця я був здивований. Чого тато взагалі так відповів.
Якось, коли вже мама вийшла за двері знову в красивій сукні та із зачіскою та макіяжем, я запитав в тата, чи правда про коханця. Але він сказав, що якщо я не вірю, то можу сам піти за нею, та перевірити.
Ну а я що? Я так і зробив. Мама не встигла ще далеко піти, тому, вийшовши з будинку, я наздогнав її та став слідкувати. Йшов по вулицях так, щоб вона не помітила мене.
Дійшли ми до якогось будинку. Мама зайшла в нього, а я не міг наважитись ще довго зайти за нею. До тих пір, поки не підійшла якась жіночка, яка також прямувала туди, куди і моя мама. Вона підійшла до мене та запитала:
– Чому ти тут стоїш і не заходиш?
Я подумав, що трохи небезпечно заходити із незнайомцями кудись. Але пішов разом із жіночкою, бо знав, що туди вже зайшла моя мама.
Ми зайшли в залу та сіли на стільці. Там я побачив, що моя мама танцює. Вона кружляла разом із своїм танцювальним партнером. Це був гурток бальних танців для дорослих.
Вона виглядала такою щасливою та впевненою на паркеті. Та й виходило в неї дуже красиво. Як професіоналка рухалась, чесно. Мама помітила мене на стільці в кінці залу, підійшла та розповіла, що вона завжди любила танцювати. А тут нарешті знайшла такий гурток.
Тато ж не хоче розуміти її захоплення. Більше того, він танці називає «коханцем», адже дуже сильно ревнує маму до її хобі.
– Але ж ти така щаслива, коли танцюєш! То чому ж тато не радіє за тебе? – здивовано запитав я.
– Ех… Якби ж я то знала, сонце. Якби ж я знала.
Вже зараз, в одинадцятому класі, я розумію, що тато просто хотів всієї маминої уваги собі, адже вона завжди в роботі, в дітях, а тут ще й на танці пішла. Хоча можна ж просто поговорити та вирішити це запитання, щоб всім було добре.
Але що ж вже поробиш?
