Одного разу в чергову відпустку захотілось мені на природу, і не просто в якийсь санаторій, чи будинок відпочинку, а в далеке село. Щоб тиша навкруги свіже повітря, ліс, річка, краса.
Як надумалась, так і зробила, знайшла в інтернеті « здається будинок» і якраз там, де мині потрібно. Взяла відпустку і на весь місяць поїхала відпочивати. А там тиша, спокій, сусідки, добрі бабусі, коли побачили, що в будинку напроти живуть, стали по черзі заходити та пропонувати молоко, яйця, м’ясо. Загалом мені подобалось таке життя. У бабусі Марії, моєї сусідки, були гуси, вірніше, як вона розповідала, багато гусей. А потім згодом залишився один гусак. І так бабуся звикла до нього, що шкода різати, і залишився гусак жити. Куди іде бабуся Марія, туди та гусак. Одного разу бабуся гукала діда Миколу, щоб допоміг полагодити паркан, а гусак на слово “Микола” неначе відповідав їй. Так і звала Миколою гусака. А він, як собачка ходив за нею слідом. До мене вони також приходили вдвох. Таку картину потрібно бачити: іде бабуся, а за нею гусак. Розмовляє бабуся з Миколою, а він у відповідь гелгоче, і так у них все злагоджено – замилуєшся.
Пройшов майже місяць, я почала збиратися додому, нехотя, можна сказати, так добре мені відпочивалось. Коли залишився один день до від’їзду, по селу пролетіла весела новина. У бабусі Марії гусак Микола яйця несе. Випадково Марія знайшла гніздо, де вже було декілька яєць.
Ну і сміху було на все село. Довго історія ще гуляла по сільських вуличках. Дзвонила я бабусі Марії часто, подружились ми з нею, на наступне літо також планую у відпустку до бабусь, сподобалось мені там.
