Говард Келлі – бідний підліток сирота. Він розносив різноманітні товари по будинках, щоб хоча б якось забезпечити собі який не який провіант.
Проте одного разу в нього в кишенях було порожньо, що буквально вітер свистів. Грошей немає, а значить що і їжі також. Мало не втрачаючи свідомість від голоду Говард вирішив піти по будинках та попросити щось попоїсти. Йому було неймовірно не зручно та соромно за те, що він задумав, але врешті решт Говард Келлі вирішив не хвилюватись та наполегливо піти вперед. А відмовлять чи ні – неважливо, будь що буде.
І от він підійшов до першого будинку, що трапився на шляху, підійшов до дверей, рішуче натиснув декілька разів на дзвінок та зачекав поки йому відімкнуть. Коли до Говарда вийшла молода красива дівчина він розгубився, забув все що хотів сказати та ледь-ледь видавив з себе:
-А можна… мене склянку води? – невпевнено запитав юнак.
Дівчина зрозуміла, що незнайомець голодний і винесла йому склянку молока. Говард Келлі з радістю випив цю склянку молока. Пив так, наче в останнє в житті. І коли хлопець закінчив то запитав у дівчини:
-Скільки я вам маю заплатити? Чи можливо якось відпрацювати можу?
-Ніскільки і не маєте ви нічого мені відпрацьовувати. Мене мати навчила, що за добрі вчинки не можна брати з людей гроші. – відповіла вона.
-Якщо так, то в цьому випадку дуже дякую вам, пані. – радісно відповів Говард Келлі.
Після цієї події Говард Келлі відчув себе наповненим сил та рішучості шукати роботу і рухатись вперед, тільки вперед та твердо переконався, що поки на світі існують такі добрі й благородні люди – все буде добре в цьому житті!
З тих пір пройшло дуже багато років. Одного разу, молода мешканка міста, в якому відбулась ця історія зі склянкою молока, сильно захворіла. Ніхто з місцевих лікарів та фахівців не знали що робити. В кінці-кінців її відправили до більшого міста, де є кращі фахівці, з надією, що хоча б вони зможуть щось зробити.
На консультацію було запрошено достатньо різних фахівців, серед яких був присутнім також і Говард Келлі. Почувши з якого міста прибула хвора – пожвавів. Подумав, що було б дуже добре вилікувати когось з рідного містечка.
Говард піднявся до палати, в яку помістили хвору, яка спала втомлена з дороги. Зайшовши до кімнати він майже одразу впізнав ту саму дівчину, яка допомогла тоді Говарду склянкою молока. Поки жінка спала тепер вже шанований лікар Каллі взяв її історію хвороби та, прочитавши її, одразу зрозумів «Безнадійна». В грудях защемило від такого болючого усвідомлення. Проте Говард Келлі, подумавши деякий час та аналізуючи всю ситуацію, вирішив всіма правдами та не правдами вилікувати свою рятівницю.
Довгих вісім місяців він займався лікуванням жінки та в кінці кінців, о диво, зміг вилікувати її! І після цього він попросив бухгалтерію лікарні де лікувалась жінка і де працював Говард Келлі, надати рахунок за лікування його рятівниці. Коли принесли рахунок – сума в ньому була ну дуже великою. Лікар Келлі взяв листок, щось написав ручкою на ньому та попросив віднести рахунок в палату одужавшої.
Коли жінці принесли рахунок, вона довго не наважувалась розгорнути лист. Боялась. Боялась, що сума, яка там написана змусить її працювати все життя не покладаючи рук, лиш щоб оплатити лікування. Але врешті-решт вона відкрила лист та перше, що кинулося їй в очі – це написана від руки фраза «Оплачено склянкою молокa», що знаходилася прямо під полем «Оплата»
Прочитавши це, в жінки потекли сльози від неймовірної радості та спогадів про ту саму склянку молока, яку вона винесла бідному сироті.
Зараз ця історія досі гуляє як приклад мудрості «Що посієш те й пожнеш». Але приклад цей реальний, не вигаданий.
Лікар Говард Келлі – реальна людина, що жила в XIX та XX століттях, а саме з 1858 по 1943 роки. Відомий американський гінеколог, що був одним із засновників першого в США дослідницького Медичного університету імені Джона Хопкінса.
